Линниченко Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

для народу розв’язання (наприклад, при

насиченні даної території населенням – еміграція в інші області держави).

5. ...Фантазерам-утопістам увижається відродження старої Гетьманщини, в якій нібито населення

жило на абсолютно демократичних початках і благоденствувало. Такі фантазери дуже погані

історики. Добрий демократичний устрій з безконтрольною старшиною на чолі, яка зібрала

колосальні латифундії, на яких працювали, по суті, ті ж кріпаки-посполиті!

6. Землі, зайняті малоросійським населенням, дуже великі; у них немає загальних економічних

інтересів; такі інтереси окремі області Малоросії мають з довколишніми областями, зайнятими

спорідненими і не спорідненими народами, що населяють Русь, а тому автономія на виключно

племінних засадах пішла б на шкоду економічним інтересам місцевого населення.

Автономія Малоросії, яка займає величезний регіон, ослабила б єдність і потужність всієї держави,

особливо тепер, в його важкі хвилини, і надовго після війни, коли нам доведеться переживати

довгу економічну кризу, викликану теперішньою жахливою боротьбою народів, а вузькі місцеві

патріоти, для яких питання влади, особистої самолюбності вищі за інтереси народу, стали б

вживати всі сили до загострення відносин окремих гілок російського народу, гальмували б

прагнення наше до створення з наших окремих етнографічних елементів однієї нації.

ПРОСИМО ПРИЙТИ НА ДОПОМОГУ, з листа І. Линниченка до американської інтелігенції

Становище нашого університету абсолютно критичне. Сюди зібралися професори і викладачі з

різних міст. Одеса, Київ, Харків, Петербург, Москва тощо. Урядове утримання – 2 долари на

місяць – не забезпечує нам навіть щоденного обіду, ми можемо обідати раз на три дні.

У нас немає ні костюмів, ні білизни, ні письмового приладдя. Ми просимо американську

інтелігенцію прийти нам на допомогу – довготривалою позикою. ...Ми просимо 1) по 1200 доларів

в рік кожному членові університетської корпорації; 2) по дві пари цивільного плаття, по 2 пальта

(зимове і непромокальне), по 2 пари черевик, парі калош, комплекту білизни і постелі (ліжко,

подушки, ковдри, простирадла); 3) письмове приладдя: папір, чорнила, чорнильниці, ручки, пір’я,

олівці, конверти; 4) відкрити в Сімферополі, за можливістю ...споживчі крамниці, в яких ми могли

б купувати консерви (особливо молоко, сир, овочі, рибу, чай, каву, какао, шоколад, цукор).

НЕ ЗНАЮ, ДЕ ВИ, з листа А. Маркевича І. Линниченкові від 4 листопада 1919 р.

Деревицький доручив написати Вам. Ви можете прочитати курс, оскільки кафедра історії Росії

зайнята у нас Грековим і Вернадським. Я не знаю, де ви тепер і пишу про всяк випадок Вам до

Одеси. Вважаю, що Ви скоро прибудете до Ялти.

БОРОТЬБА ЗА ДЕРЖАВНІСТЬ НЕ Є ЗЛОЧИН, з книги М. Лабунька «Микола Павлович

Дашкевич та Іван Андрійович Линниченко»

Докторська дисертація І. А. Линниченка про суспільні верстви в Галичині в початковій стадії її

приналежності до польської держави. Можна сміло сказати, що це взагалі найкращий твір цього

історика.

...Основа теза, що її ставить Линниченко в брошурі, це – що росіяни, українці й білоруси одна

нація. Через це неможливо писати історію України, як це зробив Грушевський, бо Україна не

держава. Бездержавний народ не має своєї історії. Грушевський, за його словами, пробує писати

історію народу, а це не історія.

...Линниченко гостро виступає проти будь-якого виду державності українського народу та

піднесення української мови до гідності державної мови, бо, каже він, ніхто не робить

провінційний діалект державною мовою. …Боротьба українського народу за свою незалежність і

державність здавалась Линниченкові не лише непотрібною, але й злочинною дією, бо він бачив у

цьому роз’єднання між російським і українським народами, що, на його думку, було смертельною

загрозою для слов’янства в обличчі німецької навали.

...Українська культура, незалежно від того, що про неї думають «квазі-історики», каже

Линниченко, ніколи не піднеслася понад рівень народної, етнографічної культури.

...Спроба відділити чи виділити українську культуру з течії «всеруської», себто російської є

кроком назад. Відколи український народ опинився в межах російської держави, такої потреби,

вважає Линниченко, немає, бо з того часу відпала небезпека денаціоналізації українського народу

під Польщею.

УКРАЇНОЗНАВЕЦЬ ЛИШЕ ЗА ФАХОМ, з розвідки п. Зайцевої «Записи наукового товариства