(«Дівчина з мишкою» С. Алексіна, «Віра Мірцева» Л. Урванцева, «Комедія смерті» В.
Барятинського тощо).
Ставилися п’єси відверто розраховані на дешеву сенсацію («Сліпе кохання» Н. Грушко, де мати
покриває злочин сина, який задушив дівчину; «Зганьблений» П. Нєвєжіна із злодійствами, самогубствами, із справжньою панахидою по небіжчикові – це в роки війни).
Загальний для театрів відрив репертуару від сучасності частково захопив на якийсь час навіть
МХАТ. Критика в ту пору відзначала, що на спектаклях театрів з’являється відбиток творчої
втоми.
ГРУШКО БОЖЕВІЛЬНА, з «Щоденника» О. Блока
Вечір у Клубі поетів...
...Верховодить Гумільов – досить цікаво і майстерно. Цвях вечора – О. Мандельштам, який
приїхав, побувавши у врангелівській в’язниці. Він дуже виріс...
Пяст настовбурчується в кутках (ми не вітаємося, як і раніше). Ганна Радлова невлад обертає
очима. Грушко божевільна...
У ... хворі очі. Вона і Рождественський мовчать.
Добре враження справляють лише акмеїсти.
ГУМІЛЬОВ ПОЗНУЩАВСЯ, з книги І. Одоєвцевої «На берегах Неви»
У вітальні на дивані сидить Блок. Я не хочу знову потрапляти йому на очі. Я вже і так дуже вдячна
долі за ці півгодини біля каміну, зовсім незаслужено щедро подаровані мені.
І я повертаюся на своє попереднє місце.
Тепер біля каміну сидить Наталія Грушко, граціозно підібгавши довгі, стрункі ноги.
Наталія Грушко – молода, хоча вже не тільки дореволюційна, але й довоєнна «поетеса».
Вона дивно гарна. Висока, тонка, з маленькою круглою головкою і карбованим блідим обличчям.
У неї очі, мовби черешні. Однак вона нікому не подобається – навіть Гумільову. Зовсім не
подобається. До того ж вона автор чотиривірша, який її «прославив»:
Эх, поедем к Фелисьену
Пить вино и есть икру.
Добрый муж простит измену,
Если ж нет, то я умру.
– Ось у кого треба вчитися! – вигукнув Гумільов, вперше прослухавши його. – Стислість газетної
події і трагізм Есхіла! І яка динаміка в розвитку теми. Скажіть, як ви це робите? Навчіть!
Наталія Грушко так і не зрозуміла, що він з неї знущається.
УП’ЯЛАСЯ ОЧИМА, зі спогадів М. Ардова «Легендарна Ординка»
На перших порах Гумільов поселився на Ординці в нашій з братом «дитячій» кімнаті. У ті дні я
спілкувався з ним чи не п’ятнадцять годин на добу. Я жадібно ловив кожне його слово, вбирав
всяку його думку. Ми з ним ходили в пивну на П’ятницьку, пили горілку у нас в «дитячій»...
Випивши чарку-другу, він зараз же запалював і задирав ноги на тахту...
Сталіна (а його особи розмова стосувалася частенько) він називав по-табірному – Корифей
Наукович, свої табірні терміни – «моя перша голгофа» і «моя друга голгофа».
...Ми їдемо з Львом Миколайовичем Ординкою в «шостому» автобусі. Пасажирів зовсім небагато.
Раптом я помічаю, що одна з наших попутниць – висока стара пані – дивиться на Гумільова не
відриваючись і на обличчі її сум’яття.
І тут я впізнаю її. Це Грушко, стара поетеса, вона живе неподалік, в Голіковському провулку. Імені
її тепер ніхто не знає, проте багато хто пам’ятає один з її віршів, його поклав на музику і співав
Олександр Вертинський, – «Я маленька балерина».
Удома я говорю:
– Ганно Андріївно, ми їхали в автобусі з Грушко, і вона буквально вп’ялася очима в Льва
Миколайовича. Ахматова усміхнулася і вимовила:
– Нічого дивовижного, у неї був роман з Миколою Степановичем, а Лев такий схожий на батька.
З АУКЦІОНУ, з замітки Т. Маркіної «Маленькі топ-лоти»
У складі інтернаціональних аукціонів «Bukowskis» російське мистецтво завжди займає почесне
місце. Цього разу в «російському» розділі опинилися близько 70 лотів, і ще немало творів
включено в розділи «срібло» і «декоративно-прикладне мистецтво».
Центральне місце в колекції «Bukowskis» займає добірка творів Іллі Рєпіна – у багатьох любителів
мистецтва у Фінляндії до цих пір зберігаються його малюнки і картини (останні п’ятнадцять років
свого життя художник провів на тодішній фінській території в маєтку «Пенати»). На торги буде
виставлений ескіз голови солдата (€25-30 тис.), маленький етюд голої Наталії Нордман, подруги
Рєпіна і його помічниці, яка склала фотолітопис життя художника в «Пенатах» (€6-8 тис.).
Серед малюнків найцікавіший – «Портрет Наталії Грушко» (1916 рік) – письменниці і поетеси-
самоучки: саме вона написала вірш «Я
--">
Последние комментарии
24 минут 19 секунд назад
34 минут 19 секунд назад
34 минут 45 секунд назад
19 часов 18 минут назад
19 часов 28 минут назад
19 часов 41 минут назад