Грушко Наталья [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ГРУШКО Наталія Василівна

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Прозаїк, поет.

З дворянської родини. Батько, Грушко В., – залізничний службовець, пристав.

Народилася 26 вересня (8 жовтня) 1891 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Померла 3 січня 1974 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Навчалася в Рибінській і Вологодській гімназіях.

Друкувалася в газеті «Біржові відомості», журналах «Світ краси»,»Аргус», «Нива», «Весна»,

«Пробудження», «Вогник», «Жайворон», «Журнал журналів».

Для поетичної творчості нашої землячки характерні «жіноча тема» з мотивами розчарування і

невдоволення навколишнім світом; мінливість кохання; буремні переживання.

Як літератор дебютувала в журналі «Нива» казкою «Чарівна парасолька» (1911).

Потім настала черга збірників поезії «Вірші» (1912), «Єва. Вірші» (1922), драми «Сліпе кохання»

(1914), прозаїчних творів «Моя робота», «Чи повинні мовчати поети» (обидва – 1915).

Серед друзів та близьких знайомих Г. – М. Горький, І. Рєпін, О. Блок, Г. Ахматова, Г. Радлова, О.

Вертинський, М. Попов, М. Савіна, Ф. Фідлер, І. Одоєвцева, П. Лукницький, В. Зоргенфрей та ін.

***

ПОМРУ

, з житєвого кредо Н. Грушко

Эх, поедем к Фелисьену

Пить вино и есть икру.

Добрый муж простит измену,

Если ж нет, то я умру!

ВТОМЛЕНА ЛЯЛЬКА, вірш Н. Грушко «Я маленька балерина»

Всегда нема, всегда нема

И скажет больше пантомима,

Чем я сама.

И мне сегодня за кулисы

Прислал король

Влюбленно-бледные нарциссы

И лакфиоль.

И затаив бессилье гнева,

Полна угроз,

Мне улыбнулась королева

Улыбкой слез.

А дома в маленькой каморке

Больная мать

Мне будет бальные оборки

Перешивать.

И будет штопать, не вздыхая,

Мое трико,

И будет думать, засыпая,

Что мне легко.

Я маленькая балерина

Всегда нема, всегда нема

И скажет больше пантомима,

Чем я сама

Но знает мокрая подушка

В тиши ночей,

Что я усталая игрушка

Больших детей.

ТВОЯ УСМІШКА – ГАДЮЧА ОТРУТА, вірш Н. Грушко «Ганні Ахматовій»

Как пустыня, ты мною печально любима,

Как пустыня, твоя беспощадна душа,

Ты стройна, словно струйка прозрачного дыма

Гашиша.

Твои губы душистей смолы эвкалипта,

А улыбка на них – ядовитей змеи,

у лыбалася так лишь царевна Египта

Ан-нэ-и.

Твои мысли нам, смертным, темны и неясны,

Их прочтут только в будущем – жрец или Бог.

Я хочу умереть под стопою прекрасной

Твоих ног.

ТВІЙ ПОГЛЯД – БОЖЕ ДИВО, вірш Н. Грушко «Гриф з очима Мадонни»

Птица Гриф с глазами Мадонн ,

Только тобой я живу,

Ты сошла с византийской иконы

В моем сне наяву.

Ах, никогда, никогда не забуду,

Разве мысли мои сгорят,

Это великое Божье чудо –

– Твой взгляд.

ДЕ ЧИЇ СЛОВА, з дослідження Б. Жукова «Набуття авторства»

Серед жанрів міського фольклору, які спричинили безпосередній вплив на авторську пісню, частіше за інших називається міський романс. У авторській пісні стала вже загальним місцем

думка про те, що її безпосереднім попередником був «співаючий поет» Олександр Вертинський.

У останній період його життя на естраді Вертинського мали за «поета і композитора»; на

закордонних афішах його називали «Russian balladist».

Вертинський запровадив процес створення пісень на чужі вірші (показавши це в основному на

прикладі поезії срібного століття), що було взято на озброєння творцями авторської пісні.

Причому нерідко він виступав співавтором виконуваних ним творів.

Наведемо як приклад його творчого «вторгнення» в тканину готового вірша пісню «Маленька

балерина». Змінивши один з рядків написаної Н. Грушко поетичної мініатюри, Вертинський

придумує продовження, що ефектно завершує її сюжет.

Після цього на концертах незмінно оголошувалося «Слова Наталії Грушко і Олександра

Вертинського».

ЧИ ЗАВЖДИ СЕНСАЦІЯ ДЕШЕВА, з статті К. Бровченко «Розвиток культури в Росії в кінці 19

початку 20 століття»

Театр шукав нові форми існування і самовираження, проте для багатьох театральних колективів це

були роки

--">

Пожертвовать