Василенко Владимир [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

ВАСИЛЕНКО Володимир Харитонович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Лікар. Один з фундаторів гастроентерології; засновник першого науково-дослідного інституту

гастроентерології на теренах СРСР.

З міщанської родини.

Народився 25 травня (6 червня) 1897 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 19 грудня 1987 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ ). Похований на Кунцівському

цвинтарі.

Закінчив Київський медичний інститут (1922).

Працював викладачем у вузах Києва (1922-1943), був головним терапевтом Північнокавказького і

1-го Українського фронтів (1943-1944), завідуючим кафедрами Львівського (1944-1948), 1-го

Московського (з 1948) медичних інститутів, лікарем (1948-1950), головним терапевтом 4-го

Головного управління при міністерстві охорони здоров’я СРСР (1950-1974), директором

Всесоюзного науково-дослідного інституту гастроентерології (1967-1974).

Був головним редактором журналу «Клінічна медицина», відповідальним редактором «Малої

медичної енциклопедії».

Дійсний член академії медичних наук СРСР (1957).

Лауреат Державної премії СРСР (1979).

Герой Соціалістичної Праці (1967).

Кавалер трьох орденів Леніна, орденів Жовтневої Революції, Червоного Прапору, Трудового

Червоного Прапору, Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенів, низки медалей.

Голова Московського терапевтичного товариства (1969-1987).

Як вчений дебютував книгою «Матеріали про обмін речовин при хронічній недостатності

кровообігу» (1940).

Потім настала черга наступних доробків: «Крупозне запалення легенів» (1947), «Внутрішні

хвороби» (1951).

Всього перу нашого земляка належить близько 200 наукових праць, серед яких 15 монографій.

В. спеціалізувався на проблемах кардіології. Разом з М. Стражеско запропонував нову

класифікацію недостатності кровообігу (1935).

Розвинув вчення про міокардіодістрофії та пороки серця.

Вніс значний внесок в актуальні обміну речовин, гастроентерології, патології нирок, травлення, легеневої системи.

Вперше описав метаболічний алкалоз, який розвивається при хронічній недостатності кровообігу

Репресований у так званій «справі лікарів» (1953). Після смерті Й. Сталіна реабілітований.

У 1-му Московському медичному інституті функціонує меморіальний кабінет нашого земляка, тут

також встановлено його бюст.

Серед друзів та близьких знайомих В. – А. Воробйов, О. Богомолець, М. Стражеско, В. Баранов, С.

Карпай, Д. Яновський, М. Авіосор, П. Єгоров, А. Пелещук, Є. Ліхтенштейн та ін.

***

АНАТОМІЯ ЖИВИХ

, з наукового кредо В. Василенка

На наших очах відбувається відродження патологічної анатомії для практичної медицини: тоді як

раніше вона була анатомією мертвих, тепер – і живих.

«УБИВЦІ» У БІЛИХ ХАЛАТАХ, з книги М. Зеньковича «Замахи та інсценіровки: від Леніна до

Єльцина»

Коли Тимашук увійшла до кабінету Єгорова, там знаходилися академік Виноградов і професор

Василенко.

Першому вже виповнилося шістдесят років. Він був старожилом «Кремлівки» – з 1934 року

завідував терапевтичним відділенням. Володимир Харитонович Василенко теж був добре відомий

високопоставленим пацієнтам.

– А ось і Лідія Феодосівна, – сказав Єгоров, побачивши Тимашук. – Сідаєте, будь ласка.

Петро Іванович відрізнявся винятковою ввічливістю і галантними манерами.

– Нас чекає виліт на Валдай, – сказав він, поглянувши на годинник. – Товариш Сталін

стурбований станом здоров’я Андрія Олександровича Жданова. Нам виділено спеціальний літак.

...Через два дні, шостого вересня, її знову піддали «опрацьовуванню». Були присутні академік

Виноградов, професор Василенко, лікар Майоров і патологоанатом Федоров – всі, хто літав на

Валдай.

...У Москві тільки й розмов було, що про арешт групи кремлівських лікарів. Повідомлення про це

опублікували центральні газети. Серед заарештованих фігурували імена людей, з якими Тимашук

літала на Валдай. Виноградов, Василенко, Єгоров... Всіх їх звинуватили в намірі убити низку

радянських державних діячів. Відносно секретаря ЦК ВКП(б) Жданова злочинний задум вдався.

...Тимашук звертається з листом до Микити Сергійовича Хрущова. Вона знову уточнює обставини

виникнення справи і підкреслює дуже істотну деталь: медичний конфлікт у неї стався лише з

академіком Виноградовим, професорами Василенко і Єгоровим з приводу діагнозу і лікування

виключно Жданова. Що ж до інших професорів, згаданих Хрущовим в справі про лікарів, то вони

не мають ніякого стосунку до цієї справи.

ЗААРЕШТУВАЛИ БЕЗПІДСТАВНО, з офіційного «Повідомлення Міністерства внутрішніх

справ СРСР»

Міністерство внутрішніх справ СРСР провело ретельну перевірку всіх матеріалів попереднього

слідства та інших даних у справі групи лікарів, які звинувачувалися в шкідництві, шпигунстві і

терористичних діях відносно активних діячів Радянської держави.

В результаті перевірки встановлено, що притягнуті у цій справі... були заарештовані неправильно, без яких-небудь законних підстав.

Перевірка показала, що звинувачення, висунуті проти перерахованих осіб, є помилковими, а

документальні дані, на які спиралися працівники слідства, неспроможними. Встановлено, що

свідчення заарештованих, нібито підтверджуючі висунуті проти них звинувачення, одержані

працівниками слідчої частини колишнього Міністерства державної безпеки шляхом застосування

неприпустимих і строго заборонених радянськими законами прийомів слідства.

На підставі висновку слідчої комісії, спеціально виділеної Міністерством внутрішніх справ СРСР

для перевірки цієї справи, заарештовані... у цій справі повністю реабілітовані в висунутих проти

них звинуваченнях в шкідницькій, терористичній і шпигунській діяльності і, відповідно до ст. 4 п.

3 Карно-процесуального Кодексу РРФСР, з-під варти звільнені.

РУКИ КОЛЕГАМ-ПРОВОКАТОРАМ НЕ ПОДАВАВ, з книги Ю. Григор’єва і Л. Вінницького

«Двобій взимку 53-го»

«Арешт групи лікарів-шкідників». Це повідомлення, опубліковане в газетах піввіку назад, 13 січня

1953 року, буквально сколихнуло країну. Гостра реакція на офіційний текст невеликого обсягу, що

буяв тяжкими обвинуваченнями на адресу «вбивць у білих халатах», була повсюдною: багато

людей уникали лікування, підозріло ставилися до будь-яких призначень, особливо уколів. Нерідко

недовіра була пов’язана з політичним і етичним забарвленням публікації...

…Проте були в цьому грізному двобої між могутньою неправдою і тихою правдою і щирі герої.

Одним з таких мужніх праведників, що не поступилися честю, був видний київський терапевт,

лауреат Державної премії, академік АМН СРСР Вадим Миколайович Іванов.

…Відбувалося щось лиховісне. Особливо схвилював Вадима Миколайовича факт, коли в складі

редколегії журналу «Клінічна медицина» раптом зникло ім’я великого вченого професора

Володимира Харитоновича Василенка. З довірчої інформації стало відомо, що й інші відомі лікарі

«взяті під варту».

…»Справа лікарів» продовжувала розкручуватися, але, мабуть, фактична відмова В. М. Іванова

брати участь у ній в якості «експерта» внесла у затіяне якусь затримку. Після смерті Й. В. Сталіна

у квітні 1953 року обвинувачуваних звільнили і реабілітували.

– Через кілька місяців після звільнення невинних, – зауважує Анатолій Петрович (професор

Пелещук – авт.), – на науковій конференції в Москві я зустрівся з Володимиром Харитоновичем

Василенком. Його важко було впізнати – змарнілий, ще під впливом перенесених страждань, він

ледь ходив, в очах світився смуток. Привітавшись зі мною, Василенко попросив передати

професорам – членам експертної комісії, котрі визнали обвинувачення справедливими, щоб вони

ніколи не підходили до нього, оскільки він не зможе подати їм руки. Я виконав його прохання...

СТАЛІН СПЛАТИВ ГОНОРАР… АРЕШТОМ, зі спогадів О. Бронштейна «Втеча з дитинства»

Володимир Харитонович Василенко, завідувач кафедрою пропедевтики, був високою, чорноволосою, приємної зовнішності людиною. У недавньому минулому – один з головних

персонажів «справи лікарів».

Його «спільником» зробили колегу – обвинуваченого на процесі 1938 року професора Дмитра

Дмитровича Плетньова, який нібито «залікував» до смерті главу ГПУ Менжинського, члена

Політбюро, заступника голови Ради народних комісарів Куйбишева, Горького і його сина.

Нам, студентам, Володимир Харитонович, звичайно, не розповідав про те, як над ним знущалися і

скільки довелося пережити. Проте через багато років під час неформального спілкування я почув

від нього історію, що передувала арешту.

…На початку п’ятидесятих років у Мао Цзедуна виникли якісь проблеми зі шлунком. Чи то він не

довіряв своїм лікарям, чи то Сталін запропонував йому скористатися послугами радянських

спеціалістів. Загалом, Василенка, котрий тоді був у СРСР ведучим гастроентерологом, відправили

до Пекіну. Він вилікував китайського лідера, і той на подяку засипав гостя підношеннями, серед

яких були унікальні шахи з слонової кісти.

– Китайці ставилися мене з такою повагою, немов я був божеством, – з посмішкою розповідав

Володимир Харитонович. – Здається, якби я попросив Місяць з неба, вони полізли б його

діставати... Загалом, після пишного банкету китайці посадили мене в літак і відправили на

Москву. Настрій був чудовим... Але, коли я прилетів, мене зустріли дуже серйозні люди, без

зайвих слів посадили в машину і відвезли на Луб’янку.

Обличчям співрозмовника пробігає тінь, і він додає до своєї розповіді лише одну фразу. Уже без

посмішки:

– Це був вже особистий «гонорар» Сталіна…

Вибиваючи показання, сталінські слідчі перебили йому ніс. Це, мабуть, єдине, що в його вигляді

нагадувало про той страшний час і самому Василенко, і навколишнім. В іншому Владимир

Харитонович аж ніяк не справляв враження трагічного героя. Навпаки, був оптимістом. Напевно, людина може пережити все, навіть найжахливіше...

КОМПЛЕКТ ЗНІМАЛИ В КІНО, зі спогадів Ю. Авербаха «Любіть шахи, вони полегшують

життя!»

Як ви думаєте, політика впливає на шахи? Якщо ми подивимося на історію, шахи завжди

супроводжували сильних світу цього. У древньому Ірані вважалося, що якщо падишах не грає в

шахи, він не може керувати державою. У радянський час запеклим шахістом був, наприклад,

Микола Криленко, головний прокурор країни в роки репресій.

…А зовсім унікальний комплект, що зберігається в музеї Російської шахової федерації! На

початку 50-х років професор Володимир Харитонович Василенко вилікував Мао Цзедуна. І той на

подяку подарував йому комплект шахів, виготовлених ще на початку XX століття в єдиному

екземплярі. У Москві Василенка прямо біля трапу літака зустріли співробітники КДБ і відправили

на Луб’янку – починалася «справа лікарів». Характер у професора був суворий, він не підписав

ніяких наклепницьких обвинувачень і провів у буцегарні приблизно рік. Коли після розвалу

обвинувальної справи Василенко вийшов на волю, шахи йому повернули. Проте що найцікавіше –

ці фігури стали ще й «кінозірками». Коли знімався художній фільм про те, як у Давида Ойстраха

вкрали скрипку і шахи («Візит до Мінотавра» – авт.), кіношники звернулися до нас з проханням

надати їм що-небудь цікаве для зйомок.

Їхній вибір припав саме на «китайський комплект» Василенка.

ВІТАМІН КРАЩЕ З’ЇСТИ, з інтерв’ю В. Дернового «Марсіанський експеримент»

Інститут медико-біологічних проблем був створений для забезпечення тривалих космічних

польотів. Зокрема, проводився експеримент з моделювання експедиції на Марс.

…Звичайно, широко використовуються штучні вітаміни. Вони можуть забезпечити тривалість

польоту від 450 до 1000 діб. Проте, як говорив мій учитель Володимир Харитонович Василенко, можна зробити укол з вітаміном, але краще все-таки вітамін з’їсти. До того ж, для людини це дуже

важливо психологічно.

ЗАПОВІВ БОРОТИСЯ З МРАКОБІССЯМ, зі спогадів А. Воробйова

Уже лежачи в ліжку, практично, помираючи, Володимир Харитонович Василенко, голова

Московського наукового товариства терапевтів, написав мені листа. Був я у нього тоді

заступником і Товариство, автоматом потім перейшло до мене, але заповідав він не це, він

заповідав інше – боротьбу з мракобіссям.

Він органічно не приймав ні, звичайно, рекламу всякої погані – тютюну, пива. Не міг бачити ці

пики по телевізору, знаєте, цих мужиків пудів на 10, які чокаються кухлями. Або парацетамол –

отруйну погань рекламують. Або, тоді було ще, чаклунів – вони все заговорювали –

Кашпіровський і Чумак.

Ви уявляєте собі, що все це означає для інтелігента такого класу – треба знати рівень Василенка.

Він цього не міг винести і часто говорив – «Андрію Івановичу, ну, робіть хоч щось!»