Сильвай Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

«Малоросія» не є чимось образливим, як це

затверджує сучасна пропаганда. …Назви ці позначали територію первісного розселення

російських племен (за аналогією «Мала Греція» – місце зародження грецької цивілізації і «Велика

Греція» – острови, на які греки розселилися пізніше; «Мала Польща» – батьківщина польської

нації і «Велика Польща» – місця подальшого розселення).

Але й оформившись в окремі діалектні групи, говірки Малоросії, Великоросії і Білорусії

залишалися різновидами однієї мови.

…Українці, як і великороси, мали всі підстави вважати російську літературну мову рідною. Такою

вона і була. …»В часи котляревщини, гулаківщини, артемівщини і т. п. українська література була

лише провінційною літературою, додатком до російської, це була література гопака, горілки, дяка

і куми. Цього характеру українська література не позбавилася навіть у часи Шевченко, Куліша,

Марко Вовчка й інших» – змушений був визнати навіть такий палкий прихильник українізації, як

М. Скрипник.

…Таким чином, уже в ХІХ ст. російсько-української двомовності в Україні не існувало.

Літературна мова і народні говірки мирно співіснували, залишаючись лише різними ступенями

розвитку тієї самої російської мови.