Бирт Густав (fb2)

- Бирт Густав [Справочник-дайджест] 18 Кб (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:



БІРТ Густав Якович (Якубович)


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик, пастор євангелічно-лютеранської церкви.

З міщанської родини.

Народився 2 березня 1887 р. в с. Мірау Маріупольського округу Люксембурзького району

Катеринославської губернії Російської імперії (нині – с. Мирське Куйбишевського району

Запорізької області України).

Розстріляний більшовиками 3 грудня 1937 р. на ст. Ведмедячій Горі (Сандармох) на Кольському

півострові. Похований у братській могилі.

Закінчив теологічний факультет Дерптського університету.

Був пастором колонії Фріденфельд Таврійської губернії Російської імперії (1918-1928), Харківського церковного округа (1928-1934).

Заарештований за «вороже ставлення до радянської влади і шпигунство на користь Німеччини» і

засуджений до 10 років виправних робіт (1934). Покарання відбував в таборі спеціального

призначення «Ведмедяча гора» на Кольському півострові.

За даними «Книги пам’яті Республіки Карелія», «трійкою» НКВС Карельської АРСР за статтею

58-6-11Карного кодексу СРСР засуджений до вищої міри покарання (1937).

Що стосується особистого життя, то дружина нашого земляка, донька і старший син біли

депортовані до м. Петропавловськ Північноказахстанської області СРСР на «спецпоселення» без

права виїзду.

Посмертно реабілітований прокурором Карелії (1989).

Серед друзів та близьких знайомих Б. – О. Берг, Т. Мейер, В. Зайб, С. Клюдт, К. Штааб, Ф.

Штайнванд та ін.


***

ЗВУЧИ, СЛОВО БОЖЕ

, з релігійного кредо Г. Бірта

Церква там, де звучить Слово Боже.

КЛОПОТАВ ПРО ДОПОМОГУ ПАРАФІЯНАМ, з біографічної довідки О. Ліценбергера «Бірт

Густав Якович»

За ініціативою і під керівництвом Бірта в 1924 відбувся синод Запорізького церковного округу, який ухвалив рішення про возз’єднання з євангельсько-лютеранською церквою Росії, а також

Всеукраїнський синод (вересень 1926) в Харкові, який об’єднав 4 пробстських округи.

У середині 1920-х рр. Бірт виступав проти обновленського руху в євангельсько-лютеранській

церкві – «Жива церква», який в Запорізькому пробстському окрузі очолював пастор Е. Люфт.

Підтримував регулярний зв’язок з Німецьким євангельським церковним комітетом в Берліні-

Шарлоттенбурзі, а також з лютеранським «Союзом» Густава Адольфа.

У 1928-1929 рр. за клопотанням Бірта лютеранські громади України одержували грошові

пожертвування з Німеччини.

...Зберігся великий архів Бірта, що включає його службове і приватне листування, щоденники, замітки, звіти тощо. Нотатки містять докладну картину становища євангельсько-лютеранської

церкви в СРСР, оцінки діяльності «Союзу войовничих безбожників», характеристики наслідків

реалізації закону «Про релігійні об’єднання».

До речі, Бірт дав негативну оцінку діяльності лютеранських «живоцерковників», вважаючи, що

органи державної влади використовують їх для ослаблення позицій і розколу євангельсько-

лютеранської церкви.

ПРАВО НА ПЕРЕСУВАННЯ, з «Дозволу», виданого НКВС Г. Бірту 15 вересня 1929 р.

НКВС

Відділ культів

№ 590

м. Харків

Гр-ну Бірту Густаву Яковичу надається право відвідин у культових справах лютеранської

релігійної громади без взяття окремо кожного разу на облік в окрадмінвідділах і райадмінвідділах

в Харківському, Артемівському, Ізюмському, Полтавському, Роменському, Дніпропетровському,

Вінницькому, Тульчинському, Шевченківському, Подільському, Конотопському, Луганському і

Старобельському округах.

Інспектор АУ НКВДС у справах культів

Кузнєцов.


СПІЛКУВАВСЯ З ГЕНКОНСУЛОМ, з кримінальної справи Г. Бірта (15.01.34 р. по 23.02.34 р) Бірт Густав Якович, ...німець, підданство СРСР...

У 1929 році перебував під слідством органів ДПУ за співучасть в еміграційних прагненнях німців-

колоністів. Справа припинена.

Дружина

Ельза Федорівна

44 р.

домогосподарка

Дочка

Гільза


13 р.

школярка

Син


Ернст


8 р.


-#-

Син


Вольфганг


17 р.

у м. Кроссен (Нім.)

вчиться в гімназії

...Мав стосунки з генконсулом Німеччини в Харкові Вальтером і віце-консулом Ертом.


ВИЯВЛЯВ НЕВДОВОЛЕННЯ ВЛАДОЮ, з показань Г. Бірта на допиті

У цих розмовах проявляв незадоволеність заходами влади і особливо з початку 1929 р., коли

становище німців-колоністів погіршало і розпочався еміграційний рух в німецьких колоніях.

...Утримуючи німецькі колонії від впливу на низ з боку Радвлади, не допускаючи втілення в життя

заходів Радвлади з радянізації німецьких колоній. Це було основним завданням консула Вальтера

на цей період.


РОЗСТРІЛ ЗАМІНИЛИ КОНЦТАБОРОМ, з пропозиції слідства судовій «трійці» ДПУ УССР

від 23 лютого 1934 р.

Подати на розгляд Судтрійки ДПУ УРСР, порушивши клопотання про застосування до

обвинуваченого Бірта вищої міри соціального захисту – РОЗСТРІЛУ.

Довідка:

Обвинувачений Бірт перебуває під вартою в Спецкорпусі ДПУ СРСР. Речдоказів у справі немає.

Уповноважений ОО УВО і ДПУ УРСР Байковський

«Згоден»

Нач. 2 відділення ОО УВО Ратинський

«Затверджую»

Начальник особливого відділу УВО і ДПУ УРСР Александровський

Пропоную десять років концтабору. Обвинувальний висновок затверджую.

Із запропонованою мірою соц. захисту – 10 років к.т. (концтаборів – авт.) згоден

Прокурор (підпис)


ЕТАПОМ НА ПІВНІЧ, з витягу з протоколу № 20/580 засідання Судової «трійки» при Комісії

ДПУ УССР від 23 лютого 1934 р.

Ухвалили:

Бірта Густава Яковича направити до виправного трудтабору строком на ДЕСЯТЬ років, рахуючи

термін з 15/1-34 р.

8/VIII-34 при № 325542 відправлений етапом з Київського будинку попередньго ув’язнення до

Півн. табору с. Кемь.


СИН ВІДПОВІВ ЗА БАТЬКА, з кореспонденції «Наш час» на kirche.sky.net.ua У картотеці № 161 (справи депортованих) Управління МВСУ в Харківській області зберігаються

справи на 1845 «осіб німецької національності», яких майже в одну ніч в серпні 1941 року

примусово посадили до вагонів-»худобовозів» і відправили до Північного Казахстану, є і справа

«спецпоселенця» Бірта Ернста Густавовича.

...У 1950 р. його звільнили з «Головмуки» м. Петропавловська, де він працював вантажником і

слюсарем, «за шкідництво» (не роздумуючи довго, швидко знайшли «ворога народу», винного за

несправність якогось механізму). У 1953 р. юнак трудився лебідчиком місцевого цегельного

заводу №1.

23 червня 1955 р., проживаючи в м. Свердловську по вул. Марата 5-а, кв.1, навчаючись в музично-

педагогічному училищі, подавав заяву до спеціальної комендатури, домагаючись дозволу на час

канікул з’їздити до рідних в м. Петропавловськ.


ВІРОГІДНОГО НАСТУПНИКА ЗААРЕШТУВАЛИ, з розвідки О. Ліценберга «Євангельсько-

лютеранська церква в Російській історії (ХVI-XX ст.)»

Багато хто з переселенців приїжджав до Росії тому, що удома їх гнобили як єретиків і сектантів.

Схильність до ідеалів вільної від ієрархічних структур церкви, розповсюдження відособлених

пієтистських груп з набожністю у дусі руху пробудження, особливе становище ...братів і сестер в

громадах із самого початку привнесли напругу в новостворювану лютеранську церкву. Все це

відчутно в лютеранських громадах і нині.

Репресії і гоніння зі всією силою упали на православну церкву. У 30-і роки вже не було пощади і

лютеранам. Боротьба з «куркульством» зачепила багатьох членів громад та їхніх родин. У містах

були закриті останні лютеранські церкви, їх майно конфісковане, пастори арештовані, значна їх

частина – знищена.

...Деякі пастори намагалися в цей важкий час емігрувати з Росії до Німеччини. У 1931 р. нарком

Литвинов підписав список з 10 пасторів, дозволивши їм виїзд з країни. Дивно, що з пасторів, які

увійшли до цього списку, вдалося виїхати лише двом чи трьом. Інших заарештували.

Проти їхньої еміграції виступали не лише радянські органи, але й церковне керівництво. У

кожному окремому випадку для виїзду за кордон консульство вимагало згоди обох єпископів, яку

пасторам одержувати не вдавалося.

У 1934 р. керівництво церкви зазнало значних втрат. У цей рік в країні арештовано і засуджено 15

пасторів. А в ніч з 26 на 27 квітня 1934 р. помер 69-річний єпископ Т. Мейєр. Московська вища

церковна рада залишилася без керівника. На траурному богослужінні було вирішено, що керувати

обома консисторіями буде А. Мальмгрен, хоча всі розуміли, що остаточний розпад церковної

організації – лише питання часу.

Звичайно, за інших обставин не уявлялося б можливим, щоб двома церковними радами, та ще й

семінарією, керувала одна особа. Проте в тих умовах іншого виходу не було. Московська вища

церковна рада складалася тільки з 2 членів, замість 6, передбачених Статутом. Скликання

Генерального синоду для виборів наступника було не лише не дозволено офіційно, але й

неможливо теоретично, та й кандидата на посаду суперінтендента просто не знайшлося б.

Якщо раніше Мальмгрен називав своїм наступником пробста Бірта, то 3 лютого 1934 р. Бірт був

заарештований і засуджений.


МАЙНО НАЩАДКАМ НЕ ПОВЕРНУЛИ, з розписки Е. Бірта від 4 січня 1956 р.

Мені, Бірту Ернсту Густавовичу, 1925 р. народження, оголошено про звільнення мене із

спецпоселення і що я, відповідно до Указу ПВС СРСР від 23 грудня 1955 р. можу проживати в

будь-якому пункті країни, окрім тієї області (краї, автономної республіки), де проживав я до

виселення.

Мені також оголошено, що будинок та інші приміщення, які належали мені до виселення, поверненню не підлягають.

У чому і даю цю розписку


Бірт Е. Г.