Штеренберг Давид [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

пам’ятниках, які були створені в епохи великих старих комун Італії, Франції,

Фландрії.

ДЕРЕВО ДИВНО ПАХНЕ, з листа Д. Штеренберга дружині

Мила, тільки що повернувся із синема. Як завжди, дуже нецікаво. Знаєш заздалегідь і йдеш. А в

нас в ательє прекрасно і солодко пахне медом, у мене вікно виходить на галявину і воно

відчинене.

Це дерево біля вікна так дивно пахне. Ось десь потяг пройшов.

Тужливо стало, свічка горить.

НАТЮРМОРТИ НАСИЧЕНІ ДРАМАТИЗМОМ, з інтернет-сайту forum.staratel.com

Середовище, у якому він починав життя, не сприяло творчості, тому вчитися він почав пізно.

Емігрував до Відня, у 1907-му – до Парижу. Злидар-художник оселився на околиці, у круглій вежі, прозваній «Вуликом» і населеній такими ж бідними молодими художниками. Незабаром багато

хто з них стане знаменитими.

Їхнє товариство було не менш важливою школою, ніж студії.

…Штеренберг теж новатор, – картини, що він починає виставляти, не схожі на звичний старий

живопис. Але вони строго зображувальні і дуже конкретні. Майже завжди це натюрморти, прості

речі. Нічого спеціально красивого: губка і мило. Гасова лампа. Ніж. Пляшка. Два оселедці на

блюді і пів чорної хлібини...

… Художник прибігає навіть до рельєфу – деякі зображення виступають з поверхні полотна.

Найпростіший натюрморт, насичений драматичною напругою, нагадує нам про елементарні, проте

необхідні людські цінності.

ПРОСТОТА РОБІТ – ВРАЖАЄ, з дослідження Ю. Герчука «ХХ століття саме про себе»

У блискучій плеяді майстрів російського художнього авангарду 1910–20-х років роль Давида

Штеренберга могла б, на перший погляд, здатися дещо скромною. Йому не властиві були руйнівні

крайності інших великих новаторів, він не відкидав зображальність, не відмовлявся від станкових

видів мистецтва, не виражав різкими деформаціями чи бурхливою експресією. І світової слави

Малевича чи Кандинського він не досяг.

А тим часом його творча позиція аж ніяк не була половинчатою, недостатньо принциповою. Це

був художник ХХ століття, котрий цілеспрямовано й активно брав участь у формуванні художньої

мови нової епохи.

…Дивна простота його робіт – результат строгого добору художніх засобів, математично точного

композиційного розрахунку і послідовного видалення всього зайвого. Нітрохи не втрачаючи

конкретності, не стаючи відверненим символом, вони ніби концентрують в собі драматизм

людського існування.

…Утім, Штеренберг звертався не так вже й рідко і до живої натури. Причому у портреті він

прагнув з’єднати конкретність образу з максимальним узагальненням, послідовно уникав

побутового жесту, міміки, психологічних нюансів, подавав свої моделі крупно і чітко, майже

ізольованими від середовища, на гладкому, але не позбавленому фактурної визначеності тлі.

Поряд з портретами дружини, доньки, людей свого кола Штеренберг створив у другій половині

20-х років також значну кількість селянських образів.

БАГАТО ПИСАВ В КИЄВІ І ЖИТОМИРІ, з начерку П. Бoгдaнoва і Г. Бoгдaнoвої «Втілив цілу

епоху»

Він будував простір, як площину. Він узагальнював малюнок, домагаючись незвичайної

експресивності. Він розумів і конструктивістів, котрі зневажали станковий живопис, і живописців, що виступали проти опромисловлювання мистецтва. Він умів в усьому залишатися собою. І в

цьому йому допомагали його записні книжки.

В одній з них залишилися такі записи. «Слова Гогена: «Якщо ви бачите дерево, беріть

найкрасивіший зелений колір, що є у вас на палітрі». «Слова Сезанна: «У природі домінують

форми циліндра, кулі і конуса». «Матісс любив природу, цей строкатий і яскравий килим,

витканий із дзвінких зелених, експресивних синіх і малинових плям». Він прислухався до слів

великих і не втомлювався розгадувати таємниці навколишніх предметів.

Перші роботи Штеренберга – пейзажі й, особливо, натюрморти, написані в 1908-1910 роках

«Іриси», «Квіти і гіпс», «Натюрморт із папугою», свідчили про те, що художник прагнув до

незвичайних, іноді парадоксальних мальовничо-просторових рішень. Поступово він почав

фетишизувати речі і гранично спрощувати те, що малює.

Він практичні ніколи не писав багатофігурних композицій. І в створених у 1910-х роках портретах

друзів –поета Едгара і Мадзіна, і в натюрмортах, наприклад, такому, як «Квітка біля вікна», він

основну увагу зосереджував або на людині, або на предметі.

Напередодні Першої світової війни Штеренберг