Штеренберг Давид [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ШТЕРЕНБЕРГ Давид Петрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Художник.

З родини підприємця.

Народився 14 (26) липня 1881 р. в м. Житомирі Волинської губернії Російської імперії (нині –

адміністративний центр однойменної області України).

Помер 1 травня 1948 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Ваганьківському

цвинтарі.

Навчався в одній з одеських приватних художніх студій (1905-1906), віденській академії мистецтв

(1906-1907), паризькій академії Вітті (1907-1917).

Працював завідуючим відділом образотворчих мистецтв Наркомосвіти (1918-1920), викладачем

Московських державних Вільних художніх майстерень, Вищого державного художньо-технічного

інституту (усе – 1920-1930).

Один з організаторів і голова Товариства художників-станковістів (1925-1930).

Серед найвідоміших доробків: «Бал в Бюїллє» (1913-1914), «Оселедці» (1917-1918), «Натюрморт

із лампою» (1920), «Ониська» (1926), «Агітатор» (1927), «Старе» (1927), «Трави» (1929), серія

дитячих книжок-картинок (1930–1931), ілюстрації до «Одеських розповідей» І. Е. Бабеля (1932), серія «Біблійні сюжети» (1947-1948).

Ш. оформляв спектаклі: «Груди Тірезія» (1917), «Ділова людина» (1922), «Людина повітря»

(1928), ілюстрував дитячі книжки «Мої іграшки», «Посуд», «Візерунки», «Фізкультура», «Квіти»

(1928-1931).

Твори нашого земляка зберігаються в Третьяковській галереї (м. Москва, РФ), Російському

державному музеї (м. Санкт-Петербург, РФ), приватних зібраннях.

Ш. – яскравий представник постфутуристичноого образотворчого мистецтва, перехідного від

авангарду до «тихого мистецтва» середини 20 ст. Полотнам притаманні загострена експресивність

образів, лаконічна композиція, чіткість і узагальненість малюнка, підкреслена площинна побудова

простору.

Після ранніх помірно-абстракціоністських експериментів розробив особливий тип площинного

натюрморту, часом декоративного, часом гостро драматичного.

Нині створено Міжнародний фонд Давида Штеренберга.

В московському Центрі мистецтв пройшла виставка натюрмортів нашого земляка (2000).

Видавництво «Мости культури» випустило альбом «Символ і метафора в творчості художника»

(2005).

Серед друзів та близьких знайомих Ш. – П. Пікассо, К. Малевич, А. Озанфан, М. Шагал, В.

Лебедєв, Ж. Брак, В. Кандинський, А. Матіс, А. Мартен, В. Татлін, М. Утрілло, К. ван Донген, Е.

Англад, А. Луначарський, Р. Фальк, А. Камароз, М. Ларіонов, А. Лентулов, Л. Попов та ін.

***

НЕ ВСЕ – ПОГАНЕ, з творчого кредо Д. Штеренберга

Не все, що буржуазно, – те погано.

РОБОТИ НАДІСЛАВ З ПАРИЖА, зі спогадів Д. Штеренберга

Справжню школу мистецтва я пройшов у Парижі з 1906 по 1912 рік під керівництвом професора

Анрі Мартена й іспанця Англада Камароза. У 1912 році представив на журі Весняного

національного салону портрет. Він був прийнятий і отримав гарні відгуки.

…У 1917 році був запрошений для участі у виставці в Бернгейма в групі кращих художників

Франції. У тому ж році мене запросили оформити п’єсу Гійома Аполлінера – сатиру на

імперіалістичну війну. Працював разом з художником Сера й Ірен Лягу. П’єса й оформлення мали

великий успіх.

…Після Лютневої революції вирішив повернутися до Росії. …З перших днів став працювати в

Московській Раді у Малиновської. Потім був призначений комісаром Петровського палацу і

членом комісії з охорони пам’ятників старовини. Але незабаром Луначарський викликав мене до

Петрограду, де я був призначений і затверджений урядовим комісаром у справах мистецтв.

Справ було по горло: охорона пам’ятників, організація на нових початках художніх шкіл – від

вищої до нижчої. Я начисто позбавлений був можливості займатися живописом.

У 1917 році брав участь у виставці в галереї Добичіної своїми колишніми роботами.

Перша виставка в Росії відбулася не то в 1915, не то в 1916 році. Там було три речі – портрет і дві

композиції. Їх виставили в Союзі російських художників. Роботи я надіслав з Парижа.

НЕ ВСЕ, ЩО БУРЖУАЗНО, – ПОГАНО, з виступу Д. Штеренберга перед московськими

художниками

Ми створимо нове пролетарське мистецтво. Яким воно буде – ми ще не знаємо. Подивимося...

Демократичні елементи брали участь у створенні художніх цінностей, велику участь. Ми бачимо

цю участь широких народних мас у мистецтві Єгипту, Греції, у мистецтві Древньої Русі, нарешті, у тих художніх