КУЇНДЖІ Архип Іванович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Художник, педагог.
З міщанської родини. Батько, Куїнджі І., – чоботар.
Народився 1841 (1842?) р. в м. Маріуполі Катеринославської губернії Російської імперії (нині –
місто обласного підпорядкування Донецької області України).
Помер 11 (24) липня 1910 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Похований на Смоленському цвинтарі. За радянської влади надгробки і прах відомих діячів науки,
літератури, культури, історії, куди потрапив і К., були перенесені (1952).
Грамотою опанував у вчителя-грека, недовго відвідував Маріупольське міське училище.
Живопису навчався самостійно, в майстерні І. Айвазовського в Феодосії (1865-1866), в
Петербурзькій академії мистецтв (1868-1872).
Пас гусей, служив у підрядчика на будівлі церкви, у хліботорговця. працював ретушером у
фотографів Маріуполя, Одеси, Санкт-Петербургу (1860-1865), викладачем Вищого художнього
училища при Академії мистецтв (1894-1897).
Дійсний член Петербурзької академії мистецтв (1893).
Член Товариства пересувних художніх виставок (1875-1880).
Ініціатор створення Товариства художників (1909). Вдячні учні перейменували його в Товариство
Куїнджі (1909-1931).
Лауреат бронзової медалі міжнародної виставки в Лондоні (1874).
Як художник дебютував картиною «Татарська сакля в Криму» (1868).
Потім настала черга наступних доробків: «Осіннє бездоріжжя» (1872), «Сніг», «Вид на острів
Валаам», «Ладозьке озеро» (усі – 1873), «Забуте село» (1874), «Степ», «Чумацький тракт» (1875),
«Українська ніч», «Українська ніч» (обидві – 1876), «Ліс», «Вечір в Малоросії» (обидві – 1878),
«Березовий гай», «Після грози», «Північ», «Після грози» (усі –1879), «Ніч на Дніпрові» (1880),
«Ельбрус. Місячна ніч» (1890-1895), «Снігові вершини гір. Кавказ», «Снігова вершина. Кавказ»
(обидві – 1890-1895), «Вершина Ельбрусу, осяяна сонцем», «Ельбрус удень. Череда овець на
схилах», «Ельбрус увечері» (усі – 1898-1908), «Ельбрус удень» (1898-1908).
К. небезпідставно вважають першим самобутнім російським імпресіоністом.
Творча спадщина нашого земляка складає понад п’ятисот великих і малих полотен, багато
малюнків.
Дитинство і молодість у К. були нелегкими. Він рано втратив батьків, жив у великій бідності. Вже
у Петербурзі мешкав на горищі, часто лягав спати на голодний шлунок.
За участь в студентському зібранні, яке поліція вважала незаконним, нашого земляка звільнили з
роботи в Вищому художньому училищі при Академії мистецтв (1897).
У свою чергу, як людина виняткових щедрот, К. допомогти своїм учням і товаришам. Так, він
пожертвував 100 тисяч рублів на поїздку за кордон групи молодих художників (1898), виділив
таку ж суму на 24 щорічні премії для митців і додатково 11700 рублів – для премій пейзажистам,
заповів 150 тисяч рублів, кримський маєток і всі полотна Товариству Куїнджі (1909).
У м. Маріуполь функціонує галерея, яка носить ім’я видатного земляка.
Серед друзів та близьких знайомих К. – І. Айвазовський, М. Ярошенко, І. Рєпін, В. Васнецов, Д.
Менделєєв, Л. Рилов, М. Реріх, К. Богаєвський, В. Зарубін, Ф. Рущіц, В. Пурві та ін.
***
НАЙДОРОЖЧА
–
ЩИРІСТЬ,
з творчого кредо А. Куїнджі
Пишіть просто. Так, як бачите. Щирість у художникові – найдорожче.
ДОСЛУХАВСЯ ЛИШЕ СВОГО ГЕНІЯ – ДЕМОНА, з статті І. Рєпіна «Архип Іванович Куїнджі
як художник»
У сфері пейзажного живопису Куїнджі був геніальним художником.
…Світло – зачарування, і сила світла, його ілюзія стали його метою.
Звичайно, суть цього явища полягала в самому Куїнджі, в його феноменальності, особистій,
вродженій оригінальності. Він дослухався тільки свого генія – демона.
Як щирий геній-винахідник, він йшов тільки від свого природного розуму, вірив тільки у свої
особисті погляди на мистецтво, і на товаришів він впливав менторські. Його геній міг працювати
тільки над чимось ще невідомим людству, що навіть не марилися художникам до нього.
Академічні малювальні вечори він не відвідував; наукові лекції тодішніх курсів (розтягнутих на 6
років) також його анітрошки не цікавили. До всього він доходив власним розумом.
Від деяких його полотен ставали дибки виховані глядачі: особливо ось ці прості малоросійські
хатини, котрі з особливою пластичністю розмістилися на кручі, ніби на п’єдесталі; за ними – густі
Последние комментарии
7 минут 20 секунд назад
32 минут 40 секунд назад
36 минут 29 секунд назад
10 часов 7 минут назад
10 часов 10 минут назад
10 часов 22 минут назад