Зубашев Ефим [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

- Зубашев Ефим [Справочник-дайджест] 18 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ЗУБАШОВ Юхим Лук’янович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Хімік-технолог. Один з фундаторів цукрової промисловості на теренах Російської імперії.

З купецької родини.

Народився 19 (31) січня 1860 р. в м. Слов’янську Харківської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Донецької області України).

Помер 19 грудня 1928 р. в м. Празі (Чехія). Похований на Ольшанському цвинтарі.

Закінчив Харківський університет (1883), Петербурзький технологічний інститут (1887).

Стажувався за кордоном (1887-1888), працював викладачем Харківського (1888-1899) і Томського

(1899-1907) технологічних інститутів, директор Томського технологічного інституту (1899-1907), викладачем Харківського технологічного інституту (1909-1920), Петроградського технологічного

інституту (1920-1922), берлінського Російського наукового інституту (1923-1924), празьких

Російського університету (1925-1927), Російського юридичного факультету і політехнічного

інституту (1927-1928).

Член Державної ради Російської імперії (1912).

Голова правління Російської академічної групи (1926), відділу з технологічної освіти Товариства

російських інженерів в Чеській Республіці (1926).

Один із засновників і перший голова Томського відділення Імператорського Російського

технічного товариства (1902).

Голова Товариства добування засобів Сибірським вищим жіночим курсам (1910).

Почесний член Товариства сибірських інженерів (1909).

Почесний член Томського технологічного інституту (1917).

Один із засновників Південноросійського товариства технологів, Сибірського Товариства

друкованої справи.

Редактор прогресивної томської газети «Сибірське життя».

Гласний міської думи (1910), на першому засіданні якої був обраний її головою. Проте

кандидатура не була затверджена Міністерством внутрішніх справ.

Кавалер орденів св. Анни 3 ступеня та 2 ступенів (1891; 1898), св. Станіслава 2 ступеня (1896), св.

Володимира 4 ступеня (1903), срібної медалі «На згадку царювання імператора Олександра III».

Друкувався в газеті «Сибірське життя», журналі «Вісті Південноросійського товариства

технологів».

Перу З. належать наступні доробки: «Пінисте шумування й дріжджі рідкої культури винокуріння»,

«Цукрово-рафінадне виробництво», «Вуглеводи й рослинні білкові речовини», «Успіхи в техніці

шумування», «Курс технології палива і води», низка статей з хімії вуглеводів, технології

поживних речовин.

На фасаді головного корпусу Томського політехнічного університету встановлено меморіальну

дошку нашому земляку (1993).

Серед друзів та близьких знайомих З. – Д. Менделєєв, С. Вєдєнський, С. Гоммеля, М. Кашкаров, М. Гондатті, С. Вітте, Г. Ул’янінський, О. Потебня та ін.


***

ЧУЖЕ ПІР’Я

, з життєвого кредо Ю. Зубашова

Живу прикрашений чужим пір’ям.

ЗЛОЧИНЦІ І ГЕРОЇ, з щоденника Ю. Зубашова

У своїй більшості вигнанцями стають або злочинці або герої. Стосовно мене ні те, ні інше не

підходить: злочину я не вчинив, та й геройства ні в чому не виявив. Моя висилка є плід

непорозуміння, а може бути, й більш імовірно, необхідна данина демагогії сучасної влади.

У першу революцію (1906) я був висланий з Томська за межі Томської губернії й Степового

генерал-губернаторства в Європейську Росію, як революціонер. Тепер мене виганяють далі на

Захід, з меж Росії, як контрреволюціонера.


БАЛОТУВАВСЯ ВІД ПАРТІЇ НАРОДНОЇ ВОЛІ, з енциклопедичного довідника «Томськ від А

до Я»

Із приїздом до Томська Ю. Л. Зубашова значно прискорилися роботи зі зведення будівель

інституту, проектування нових корпусів і учбово-допоміжних установ. Він виступив з ініціативою

й наполіг на відкритті інституту в складі 4 відділень (механічне, гірниче, хімічне й інженерно-

будівельне) замість планованих раніше 2, з найменуванням «Томський технологічний інститут

імператора Миколи II».

Саме Ю. Л. Зубашов поклав початок формуванню першої в Сибіру науково-технічної бібліотеки: була придбана бібліотека інженера Кулібіна, близько 100 найменувань іноземних і російських

журналів та інших видань.

Він приклав багато зусиль, аби залучити до інституту видних учених, які заклали основи багатьох

наукових шкіл Томська.

Область його наукових інтересів – хімія й технологія живильних речовин.. Л. Зубашов був одним з

організаторів цукрової промисловості в Сибіру.

В 1906 р.