Маргелов Василий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

МАРГЕЛОВ Василь Пилипович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий діяч. Генерал армії (1967). Фундатор повітрянодесантних військ СРСР.

З робітничої родини. Батько, Маргелов П., – металург.

Народився 27 грудня 1908 р. (9 січня 1909 р.) в м. Катеринославі Катеринославської губернії

Російської імперії (нині – м. Дніпропетровськ України).

Помер 4 березня 1990 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Новодівочому

цвинтарі.

Закінчив Мінське військове училище (1928-1931), Вищу військову академію ім. К. Ворошилова

(1946).

Працював коногоном на катеринославській шахті ім. Калініна (1924-1925), лісником одного з

білоруських лісових господарств (1925-1928); служив командиром взводу (1931-1934), помічником командира (1934-1936) і командиром командира роти (1936-1938), командиром

батальйону (1938-1940), помічником командира (1940-1941) і командиром (1941-1943) полку, начальником штабу стрілецької дивізії (1943), заступником і в.о. командира (1943-1944), командиром (1944-1948) стрілецької дивізії, командиром 76-ої гвардійської Чернігівської

Червонопрапорної повітрянодесантної дивізії (1948-1950), командиром 37-го гвардійського

повітрянодесантного Свирського Червонопрапорного корпусу (1950-1954), першим заступником

командувача Повітрянодесантними військами СРСР (1959-1961), командувачем

Повітрянодесантними військами СРСР (1954-1959; 1961-1979), генеральним інспектором

генеральної інспекції при міністрові оборони СРСР (1979-1990).

Лауреат Державної премії СРСР.

Герой Радянського Союзу.

Кавалер трьох орденів Леніна, двох – Червоного Прапора, ордена Суворова II ступеня, Вітчизняної війни I ступеня, Червоної Зірки (усі – СРСР), а також 8 орденів іноземних держав.

Перу М. Належить книга «Повітрянодесантні війська» (1977).

Наш земляк – почесний громадянин м. Херсона (1968).

Його ім’я присвоєно Рязанському вищому повітрянодесантному командному училищу (РФ).

У м. Москва () функціонує домашній меморіальний кабінет-музей нашого земляка (1990).

У м. Псков (РФ) один з будинків прикрашає меморіальна дошка (2006).

У м. Херсон з нагоди 100-річчя від дня народження М. за рахунок благодійних внесків

встановлена стела в Херсоні (2008), а пізніше – погруддя (2010).

У м. Олександрія Кіровоградської області полководцю встановлено пам’ятну дошку (2009).

Пам’ятники М. також прикрашають міста Дніпропетровськ (Україна), Костюковичі (Білорусь), Санкт-Петербург, Рязань, Тула, Омськ, Псков, Ульяновська (усі – РФ).

У м. Москва (РФ) вийшов телевізійний серіал «Десантний батько» про життя М. (2009).

Портрет нашого земляка намалював художник А. Семенов (1978).

Серед друзів та близьких знайомих М. – І. Якубовський, П. Павленко та ін.

***

БИЙСЯ НАВКОЛІШКИ,

з життєвого кредо

В. Маргелова

Збили з ніг – стинайся на колінах, йти не можеш – лежачи наступай.

ДУПИ ДОСТАТНЬО НЕ ЗАВЖДИ, афоризм В. Маргелова

Щоб сісти в сідло – достатньо і дупи, а щоб утриматися в ньому – потрібна ще й голова.

НАД УСЕ ЦІНУЮ ЗУХВАЛІСТЬ, з інтерв’ю В. Маргелова газеті «Тиждень»

– Які риси ви, Василю Пилиповичу, вважаєте головними в професії десантника?

– Зухвалість. Таку, коли людина готова стинатися з десятьма ворогами. У буденному житті ціную

ці ж якості.

Трапився зі мною випадок, трішки смішний. Виконуючи обов’язки командира з’єднання, я

стрибав з парашутом. Приземляюся, збираю купол і бачу, як за п’ять кроків від мене опускається

витяжний парашут. Не сумніваюся, що це мій, беру його, і в цей час на мене буквально налітає

солдат, величезний паруб’яга. Очі виблискують: «Не чіпай, – кричить, – це мій, я за ним стежив з

повітря!» І як рвоне у мене парашут з рук. Я ледве на ногах утримався. Спочатку була думка

наздогнати нахабу і покарати за неповагу до старшого. Потім зрозумів: він не впізнав мене.

Одягнені ж усі однаково... шоломи, комбінезони...

Потім я вишикувавши полк, розповів, що сталося, і оголосив тому десантникові подяку: «Хто уміє

битися за свій парашут, той і зброї з своїх рук не випустить і за землю свою стинатиметься на

совість».

ХОДИВ У РОЗВІДКУ, з статті О. Захарова «Головний десантник Василь Маргелов...»

Капітан Маргелов відзначився під час фінської кампанії. Тоді він командував окремим

розвідувальним лижним батальйоном 596-го стрілецького полку. Не зважаючи на високу посаду, Василь Пилипович завжди вважав за краще перебувати поряд з бійцями на передньому краю.