Крушевский Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Крушевский Николай [Справочник-дайджест] 21 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

КРУШЕВСЬКИЙ Микола В’ячеславович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: польсько-російський.

Філолог. Фундатор структурної лінгвістики. У мовознастві існує науковий термін «класифікація

Крушевського».

З поміщицької родини.

Народився 6 (18) грудня 1851 р. в м. Луцьку Луцького повіту Волинської губернії Російської

імперії (нині – адміністративний центр Волинської області України).

Помер 31 жовтня (12 листопада) 1887 р. в м. Казані Російської імперії (нині – столиця Республіки

Татарстан РФ).

Навчався в Луцькому дворянському повітовому училищі і Холмській гімназії (1967-1871),

закінчив історико-філологічний факультет Варшавського університету (1871-1875).

Працював учителем Троїцької гімназії (1875-1878), викладачем Казанського університету (1880-

1886).

Друкувався в журналах «Російський філологічний вісник», «Internationale Zeitschrift fur allgemeine

Sprachforschung», «Вісті Варшавського імператорського університету», «Наукові нотатки

Казанського університету».

Як вчений дебютував дослідженням «Замовляння як різновид російської народної поезії» (1876).

Потім настала черга наступних доробків: «Про аналогію і народну етимологію», «Спостереження

над деякими фонетичними явищами, пов’язаними з акцентуацією» (обидва – 1879), «Предмет,

поділ і метод науки про мову», «Лінгвістичні замітки» (обидва – 1880), «До питання про гуну.

Дослідження в галузі старослов’янського вокалізму» (1881), «Нарис науки про мову» (1883),

«Французька граматика» (1891), «Нариси з мовознавства. Антропофоніка» (1893), «Найважливіші

дані фонетики романських мов» (1894), «Найважливіші дані фонетики романських мов» (обидва –

1894).

Наш земляк першим в світовій науці передбачив ідеї фонології і дав класифікацію чергувань,

відмежувавши фонетично обумовлені від фонетично не обумовлених.

Після сторічного забуття у Москві вийшла книга К. «Вибрані праці з мовознавства» (1998).

Серед друзів та близьких знайомих К. – М. Колосов, І. Бодуен де Куртене, О. Олександров, Ф. де

Соссюр, П. Владимиров, В. Радлов, В. Бехтерєв, С. Булич, В. Богородицький та ін.


***

АРХЕОЛОГІЯ МОВИ

, з творчого кредо М. Крушевського

Мова має власну археологію.


НЕ ВИСТАЧАЄ ЧАСУ І ЗДОРОВ’Я, з передмови М. Крушевського до книги «Нарис науки про

мову»

Читач, який уміє цінувати узагальнення саме по собі і пам’ятає, що не всякий настільки щасливий,

аби розпоряджатися своїм часом і мати достатньо фізичних сил для тривалої і копіткої обробки

частковостей, – такий читач, сподіваюся, поставиться поблажливо до численних недоліків моєї

книги.


ВІЧНЕ ТВОРЕННЯ НОВОГО, з книги М. Крушевського «Нарис науки про мову»

Наша пропозиція є субститутом не однієї думки, а цілої групи думок; вона є підсумком цієї групи і

разом з тим – лише приблизним, оскільки сама група не є місцем постійним, строго визначеним, а

коливається і невизначена.

...Засвоєння і вживання мови було б неможливим, якби вона уособлювала масу розрізнених слів.

Слова зв’язані одне з іншим безпосередньо: 1) асоціацією за схожістю і 2) асоціацією за

суміжністю. Звідси з’являються гнізда або системи і ряди слів. Асоціації схожості роблять

можливою творчість у мові.

...Ми не можемо сказати, що слово «вовчий» має таку форму лише тому, що воно постійно

відтворюється; воно відтворюється, але відтворюється за зразком своїх структурних, а не

матеріальних родичів. Отже, тільки те, що засноване на одному відтворенні, тільки ті форми, які

пам’ятаються як окремий теоретичний компонент форми – самі собою чи входивши до складу

рядів – стоять поза мовною системою.

I. Мова змінюється завдяки складності і невизначеності своїх елементів: звуків, морфологічних

частин і слів.

II. Безмежність цієї змінності пояснюється символічно характером слова.

III. Мовні елементи: звуки, морфологічні частини і слова не тільки змінюються, а й теж зникають.

Тому мова, шляхом переінтеграції наявного матеріалу, вічно створює нову.

IV. Закони асоціації однаково важливі для розуміння як психічних так і мовних явищ.

1. Ці закони перетворюють нескінченну масу слів на одне струнке ціле. Завдяки асоціації за

схожістю слова утворюють безліч координованих систем чи гнізд; асоціація за суміжності шикує

їх в ряди.

2. Ці закони роблять можливим існування мови: ...без асоціації схожості неможливе виникнення

слова, без асоціації суміжності – його відтворення.

3. Асоціація схожості дає початок слову, а асоціація суміжності надає йому значення.

V. Розвиваючись, мова вічно прагне до повної загальної і часткової відповідності світу слів світові

понять.


НІЧОГО СХОЖОГО НЕ БУЛО, з офіційного відгуку І. Бодуен де Куртена на докторську

дисертацію М. Крушевського

Внесок в лінгвістичну літературу взагалі... У російській же вченій літературі не було до цих пір

нічого схожого на неї.


НЕ ВИКИНЕШ ЖОДНОГО СЛОВА, з кореспонденції «До відкриття Бодуенівських читань:

Микола Крушевський» на сайті Казанської лінгвістичної школи

М. В. Крушевський помер в неповні 36 років, з яких активною науковою роботою займався всього

7 років, не встигнувши відшліфувати ті ідеї, які удосталь розсипані в його нечисленних роботах.

Всі ці сім років падають на його діяльність в Казанському університеті.

...У жовтні 1878 р. Бодуен де Куртене направляє до історико-філологічного факультету

Казанського університету клопотання про ухвалення М. В. Крушевського понадштатним

професорським стипендіатом без утримання. У заяві Бодуен пише, що мав можливість

«переконатися як в незвичайних здібностях Крушевського, так і в об’ємності набутих ним знань з

мовознавства». Крушевський покидає Троїцьк і приїжджає до Казані, де активно займається

наукою.

Спеціально для Крушевського Бодуен де Куртене влаштовує у себе вдома практичні заняття. Ці

заняття незабаром стали відвідувати студенти і молоді викладачі університету. Так виник

лінгвістичний гурток Бодуена де Куртене, який поступово ставав новою школою для учасників

його засідань.

...У відсутність Бодуена де Куртене М. Крушевський керував казанським науковим гуртком. Це

певною мірою пояснює, чому з низки проблем молоді члени гуртка пішли за Крушевським, а не за

Бодуеном.

У квітні 1879 року М. Крушевський звертається до ректора університету з проханням про дозвіл

захисту дисертації pro venia legendi, що дозволяє одержати йому звання приват-доцента, і в травні

цього ж року захищає її і одержує звання приват-доцента.

Бодуен де Куртене так відгукнувся про дисертацію М. Крушевського: «Метод викладу зразковий:

відрізняється строгістю і стислістю. З дослідження п. Крушевського не можна викинути жодного

слова».


ЗНАЧНИЙ ВНЕСОК ДО ЛІНГВІСТИКИ, з нарису І. Нового «Крушевський Микола

В’ячеславович»

Обдарований живими науковими інтересами, Крушевський мав на меті присвятити себе вченій

діяльності і університетському викладанню. Та не маючи можливості одержати роботу в Польщі,

де після придушення повстання 1863 р. проводилася активна русифікаторська політика, поїхав з

Варшави.

Посилено працюючи і ведучи найскромніше життя, у всьому собі відмовляючи, він зумів

накопичити деякі засоби, які дали йому можливість переїхати до Казані, щоб тут працювати при

університеті і готуватися до професорського звання.

Він прибув в це місто 1878 року і почав посилено займатися під керівництвом видатного лінгвіста

І. А. Бодуен-де-Куртена. Взявшись за справу зі всім жаром, Крушевський, завдяки своїм видатним

здібностям, швидко виділився серед молодих учених.

На жаль, активна наукова діяльність продовжувалася всього декілька років у зв’язку з душевною

хворобою. Проте за цей час він вніс значний внесок до лінгвістики, багато в чому передбачивши

деякі ідеї структуралістки початку XX ст. Закликав займатися сучасними мовами, визначив

лінгвістику як науку, яка виявляє загальні закони, котрі керують явищами мови.

Саме Крушевський проголосив відмову від обмеження завдань лінгвістики вивченням історії мов,

запропонував використовувати термін «фонема» в значенні, близькому до сучасного, переніс

акцент з історичного на синхронне вивчення мови, відмовився від визнання порівняльного методу

головним методом науки про мову, трактування мови як системи знаків.

Якщо його сучасники або заперечували існування законів мови, або зводили їх до законів мовних

змін, то Крушевський разом з історичними законами виділяв «статичні», визначувані

закономірностями людської психіки. Його формулювання основного закону розвитку мови як

«закону відповідності світу слів світові думок» співзвучна сучасним підходам до опису мови «від

значення до форми».


ГЕНІАЛЬНЕ ПЕРЕДБАЧЕННЯ, з статті О. Кошмила «Передвісник сучасної лінгвістики»

Крушевський вперше сформулював принцип структурного бінаризму схожість/суміжність, який

трансформувався у Якобсона в позицію метафора/метонімія, про автора якого останній не

втомлюється нагадувати.

Березін пише: «Через Якобсона фонологічна теорія Казанської школи і теорія мови Крушевського

взагалі стали зародком в розвитку структуралізму празької школи. Пізніший розвиток Якобсоном

своїх власних ідей привернув до Крушевського увагу західних лінгвістів ... Від нього ж Якобсон

сприйняв і самі терміни – схожість і суміжність» .

Сучасний історик лінгвістики і дослідник творчості Р. О. Якобсона Ельмар Холенштайн пише:

«На Якобсона (як частково до нього на Соссюра) з його типологією мовних вісей, даною ним в

термінах теорії асоціацій, мали вплив проникливі ідеї польського лінгвіста-теоретика М. К.

Крушевського. Вчення про дві лінгвістичні осі, навіяне класифікацією асоціацій у англійських

психологів і її радикального прихильника Троїцького, але підняте Крушевським з механістичного

на феноменологічного рівень, виросло в його працях в струнку, цілісну і надзвичайну плідну

теорію мови» .

Таким чином, Крушевський за тридцять років передбачив виникнення структурної лінгвістики.


СВІТОВА ПОПУЛЯРНІСТЬ, з розвідки І. Сусова «Історія мовознавства»

Найвидатнішим серед представників Казанської школи був російсько-польський вчений Микола

В’ячеславович Крушевський. Коротка, проте плідна наукова діяльність принесла йому світову

популярність.

Йому була властива спрямованість перш за все до глибоких теоретичних узагальнень, до відкриття

законів розвитку мови.

М. В. Крушевський слідував основним принципам природничо-наукового підходу до мови і

поєднував цей підхід з індивідуально-психологічним. Він вірив в непохитність фонетичних

законів, закликаючи до вивчення сучасних мов, які дають більше матеріалу для відкриття

різноманітних законів.

Йому належить розробка бодуенівської ідеї про переінтеграції складових елементів слова в

результаті процесів перерозкладу і опрощення основи. Словотворення він кваліфікує як струнку

систему однаково організованих типів слів, котрі співвідносяться з типами понять, які

позначаються ними.