Бромирский Петр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

БРОМИРСЬКИЙ Петро Гнатович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Художник, скульптор.

З міщанської родини.

Народився 29 червня (11 липня) 1886 р. в м. Устилузі Волинської губернії Російської імперії (нині

– Володимир-Волинський район Волинської області України).

Помер від тифу в січні 1920 р. в м. Москві РРФСР (нині – столиця РФ). Похований в братській

могилі, місце якої невідоме.

Навчався в Володимир-Волинському міському училищі (1896-1900), Московському училищі

живопису, скульптури і архітектури (1906-1910).

Працював ліпильником Московської майолікової майстерні (1905-1913), викладачем художньої

школи М. І. Васильєва і 2-х Вільних художніх майстерень (1918-1919).

Служив в армії (1914-1917).

Як художник дебютував на XII виставці Московського товариства художників (1905).

Потім настала черга виставок «Блакитна троянда», «Стефанос», «Вінок», «XXX ювілейна виставка

Училища живопису», «V Державна виставка картин», «Салон», «Виставка сучасного живопису».

Член «Групи скульпторів нового мистецтва» (1919).

Друкувався в журналах «Золоте руно», «Мистецтво», «Маковець».

Наш земляк – автор полотен і малюнків «Автопортрет» (серед. 1900-х), «П’єро і панянка.

Поцілунок», «В шинку», «Купальниці», «Композиція з янголом», заставки «Янгол з піщаним

годинником», (усі – 2-а пол. 1900-х), портрет Бальмонта «Передчуття діви» (1907), «Більярд

(1908)», «Пейзаж з фігурами» (1-а пол. 1910-х), «Фонтан» (1910), ескіз надгробку (1910), пейзаж з

фігурами під деревами (1910-і), «Пам’яті М. М. Сапунова. Композиція на євангельські теми»

(1912), «Зустріч Марії з Єлизаветою» (бл. 1918), малюнків «Три грації» (поч. 1910-х), «Проект

пам’ятника В. Сурикову» (бл. 1918), «Воскресіння Христа» (1918), «Благовіщення» (1919).

Серед скульптурних речей Б. – «Дівчина з дитиною» (1905), «Дівча», «Дівча з птахом», «Сон» (усі

– 1907), «Кора» (1918-1919), «Лікар Ф. Усольцев», бюст А. Очкіної, «Донька Второва».

Зняв посмертну маску М. Врубеля (1910).

Доробки нашого земляка нині зберігаються в Третяковській галереї (Москва), Російському музеї

(Санкт-Петербург), музеї-заповіднику «Абрамцево» (Підмосков’я), чисельних приватних

колекціях.

Серед друзів та близьких знайомих Б. – М. Ларіонов, В. Чекригін, С. Романович, Л. Жегін, М.

Врубель, П. Трубецькой, П. Уткін, С. Судєйкін, Б. Корольов, К. Малевич, П. Кузнєцов, Г. Якулов, Г. Федоров, С. Маковський, С. Волнухін, Л. Жегін, О. Осмьоркін, Ф. Усольцев, С. Мамонтов та ін.

***

СТРАХІТЛИВА ЧАРІВНІСТЬ

, з життєвого кредо П. Бромирського

Яка чарівність! Яке страхіття!

ВІДЧУТТЯ МАТЕРІАЛУ, уривок з книги С. Маковського «Сучасна скульптура»

Бромирський ...любить і відчуває форму, уміє знайти загальну пластичну схему образу, проте

зовсім не знає, куди спрямувати свої сили.

Перші статуетки, котрі викликали увагу до нього, грішили юнацькою претензійністю і навмисним

«запереченням анатомії»; між ними були маленькі чудовиська– безрукі, безногі, безголові, від

яких незабаром, мабуть, він відмовився.

У його останніх роботах-ескізах більше простоти і стилю. Вони можуть не подобатися, але в їх

«примітивності» є переконлива краса, а головне– в них приваблює «відчуття матеріалу», яким

безперечно володіє Бромирський.

Ні бронза, ні мармур до цих пір його не спокусили, і, ймовірно, на щастя. Тільки глина може

передати те, чого він добивається,– задимлену смутність контурів, світлотінь ледь окреслених

ніжних опуклостей; тільки у глині можна закріпити невловимі дотики пальців, котрі надають

виліпленій формі трепет інтимного, безпосереднього життя.

ГЕНІЙ РОЗПІЗНАВ ПОБРАТИМА, з статті Г. Анісімова «Доля дивна і несправедлива»

Врубель настільки був налаштований до Бромирського, так вірив в його талант, що відобразив

його в олівцевому портреті. Геній легко розпізнав побратима. Він не помилився в ньому.

Все своє коротке життя Петро Бромирський зберігав у серці вдячну пам’ять про свого вчителя.

ПРИРОДЖЕНИЙ ПОЕТ, зі спогадів Л. Жегіна

Бромирський був, безперечно, природжений поет, але сфера раціо і об’єктивних знань залишалася

для нього закритою...

На Бромирському все було абияк, хоча у минулому він, ймовірно, любив покрасуватися модною

краваткою і котелком.

Що ж від нього залишилося? Лише декілька репродукцій, малюнків і дещо з живопису...

ЖАХЛИВЕ І ПРЕКРАСНЕ, з рукопису С.