Гощинский Северин [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ГОЩИНСЬКИЙ Северин

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: польський.

Поет, публіцист, фольклорист.

З родини збіднілого шляхтича. Батько – управитель маєтку Антонія Прушинського.

Народився 4 листопада 1801 р. в містечку Іллінці Липовецького повіту Київської губернії

Російської імперії (нині – районний центр Вінницької області України).

Помер 25 лютого 1876 р. в м. Лемберзі Австро-Угорської імперії (нині – м. Львів,

адміністративний центр однойменної області України). Похований на Личаківському цвинтарі.

Навчався у Вінницькій гімназії (1814-1815), Уманській василіанській школі.

Член таємної Спілки вільних поляків-братів (1821).

Один з фундаторів «Товариства польського народу».

Запровадив у польську літературу гуральський (гуцульський) фольклор.

Як поет дебютував поемою про Косцюшка.

Потім настала черга поеми в прозі «Король руїн», поем «Ніч в Софіївці», «Канівський замок»,

«Вечір напередодні Івана Купала», «Собутка», поетичної повісті «Вернигора», віршів «Бенкет

помсти», «Корабель свободи», «Молитва вільного», «Вечір напередодні Івана Купала»,

літературно-критичної статті «Нова епоха польської поезії».

За життя наш земляк мав двотомник віршів «Три струни» (1839-1840).

І. Франко написав біографію земляка.

Під загрозою арешту емігрував до Франції (1838-1872).

Ім’ям Г. названо вулицю в м. Хмельницькому (1995).

Серед друзів та близьких знайомих Г. – Т. Шевченко, Б. Залеський, Л. Яблоновський, М.

Грабовський, Ф. Паддура, А. Тов’янський та ін.

***

ГОЛОВНА МОЛИТВА

, з творчого кредо С. Гощинського

Головною молитвою під час учнівської меси було прохання до Бога, щоб він допоміг стати

поетом.

ЧЕТВЕРТУВАЛИ ЖИВЦЕМ, з передмови С. Гощинського до поеми «Канівський замок»

Він (Гонта – авт.) з надзвичайною стійкістю переніс усі муки. З нього дерли пасма, четвертували

живцем, знімали шкіру з голови, а він увесь той час палив люльку і читав книжку, аж поки не

відтяли йому голову.

РУШАЙТЕ ЗА МНОЮ, з поеми С. Гощинського «Канівський замок»

В кого батько забитий різками

Всіх в кого жінка сподобалась пану,

В кого згвалтована донька панами,

В кого відібрано паном кохану

Йменням батьків та їх суму і болю,

Йменням дитячого горя й недолі

Всіх закликаю я, всіх викликаю:

Вийдіть вперед і – рушайте за мною!

АПОСТОЛ НОВОЇ БОРОТЬБИ, з оцінки діяльності С. Гощинського І. Франком

Був... справжнім сином XIX ст. який головний осередок боротьби переніс уже в сферу духу та

слова і як апостол тої нової боротьби повернувся туди, звідки вийшов його рід, – у серце

польщизни, вносячи нову силу й енергію, новий колорит, нові горизонти.

ПОСОРОМИВ МЕНЕ, зі спогадів Б. Залеського

Погано,– сказав я (Северину Гощинському під час однієї з прогулянок з ним),– що ми забули, як

наш народ називає деякі трави; адже він звик кожній назві надавати своє оригінальне значення.

Северин побачив біля шляху травичку і запитав мене, чи знаю я, як вона називається? Пролісок

(Pierwiosneк), відповідав я, пригадавши, що цю рослину так називають в Польщі.– Ні, сказав

Северин, у нас народ називає її сном. Дійсно, мені пригадалася ця назва і одночасно те, що траву

цю використовують для привернення кохання.

Повернувшись додому, я не міг заснути доти, доки не написав про неї і не надав цьому ширшого

значення.

УДАР, БРАТЕ, КОПИТОМ, з листа Б. Залеського С. Гощинському

Три роки не брав у руки твого «Канівського замку». За цей час багато думав, наспівав по різних

околицях, що надто хотів би спіткати невимовну радість– зустрітися з козаком Небабою, Орлікою

і цілою гайдамацькою дружиною. Не хочу хвалити тебе в очі, але ж ти чорт і біда тобі на віки

вічні, якщо залежиш своє поле.

Я прогуляв свою молодість, а проснувся нещодавно, і проснувся на тернинах. А ти, брате, вдар

копитом, і досягнеш не тільки мене, а й випередиш усіх, скільки нас є! Головне, козаче-голубе, серце, роби і роби його найкращим!

СЕРЕД СВОЇХ У РІДНІЙ УКРАЇНІ, зі спогадів Л. Яблоновського

Навіть Северин Гощинський, який, маючи багато від степовика, був потайливий, про молодість, дім, родину словом ніде не згадав (вимушено перебуваючи у Франції – авт.); часом, коли

випадково згадувались ті речі, він, як козацький