Череванский Владимир [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ЧЕРЕВАНСЬКИЙ Володимир Павлович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський

Письменник, державний діяч. Псевдонім і криптонім – Ечь, В. Ч.

З дворянської родини.

Народився в 1836 р. в м. Сімферополі Таврійської губернії Російської імперії (нині – столиця Автономної Республіки Крим України).

Помер в 1914 р. в м. Петрограді Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Закінчив Херсонську гімназію.

Був рахівником Одеського військового шпиталю (1853-1856), помічником державного контролера (1864-1868), керуючим туркестанською контрольною палатою (1868-1880), польовим контролером Закаспійського краю (1880-1883), керуючим московською контрольною палатою (1883-1884), помічником державного контролера (1889-1897).

Дійсний таємний радник.

Член Державної ради (1897).

Друкувався в журналах «Лелітка», «Російський світ», «Сімейне коло», «Петербурзький вісник», «Син Вітчизни».

Як літератор дебютував нарисом в журналі «Сімейне коло» (1858).

Потім настала черга романів і повістей «Мозок і серце», «Таємниця», «Наша неміч», «Пізнє пробудження», «Голодні люди», «Діамантове намисто», «Актриса», «Тихе побережжя», «Маріца», «Донька гувернантки»; драматичних творів «Хижаки», «Пекуче питання», «Біля золотої копальні».

Перу Ч. також належать історичні хроніки «Під бойовим вогнем», «Дві хвилі» (1896-1898), монографії «Світ ісламу і його пробудження» (1901), «Царство, яке зникло» (1906),»Останній подих Візантії» (1909).

Серед друзів та близьких знайомих Ч. – В. Татаринов, О. Ріхтер, Д. Мілютін, О. Редігер, О. Ігнатьєв, В. Коковцев та ін.

***

СМУТОК НАДІЙ, з політичного кредо В. Череванського

За програмою природи переливи смутку необхідні для урівноваження нещастя з душевним захопленням і рожевими надіями.

ЗАГРОЗА КУЛЬТУРНОМУ СВІТОВІ, з монографії В. Череванського «Світ ісламу і його пробудження»

Російські князі складали свої голови перед золотоординцями, не питаючи: чи зобов’язані вони своєю сумною смертю виключно дикому самовладдю ханів, чи останні є простими виконавцями заповітів могутнішої сили, яка мріє про полонення всього світу.

... Іслам тримав її (Русь – авт.) в покорі впродовж двох сторіч і ще стільки ж часу паралізував її рух шляхом прогресу спадщиною своєї відсталості і інерції.

...Пробудження ісламу зріє виключно на грунті войовничості і нетерпимості до європеїзму. На цьому грунті не важко досягти примирення між монотеїзмом ісламістів і політеїзмом жовтої раси, яка давно вже розмінює своїх племінних богів на національне політиканство.

...Ісламський світ стає загрозою культурному світові.

...Манія до втручання в чужі справи, яка здолала Європу, ...викликає ...стихійну силу опору, у розпорядженні якої ...багатомільйонне воїнство, страшне не стільки силою зброї і мужністю, скільки традиційною зневагою до земного життя, яке не може змагатися з блаженством потойбічного буття.

НАЗВИЧАЙНА ПОЛІТИЧНА ЖОРСТОКІСТЬ, з анотації до монографії «Останній подих Візантії»

Володимир Павлович Череванський написав і видав книгу «Останній подих Візантії» до п’ятдесятирічного ювілею своєї літературної діяльності. Загострення міжнародного стану на Балканах, успадковане від Візантії, стало початком Першої світової війни і зробило звернення до теми падіння Візантії досить актуальним.

...Одна з найголовніших причин падіння Візантійської імперії, на думку автора, – традиція надзвичайної політичної жорстокості, палацових переворотів і насильства, успадкована нею ще від Риму.

У своїй книзі Вол. Череванський приділив увагу релігійній ситуації за часів пізнього Риму і в епоху Візантійської імперії, внутрішнім проблемам держави, соціальним і політичним суперечностям. Показано зародження ісламу і роль проповіді Мухаммеда, виникнення арабської загрози. Центральне місце відводиться нашестю на Візантію османів, котре завершився облогою і узяттям Константинополя.

З іншого боку, в книзі висвітлено різноманітні аспекти життя Візантійського суспільства і держави – господарській і адміністративній системам, придворному життю, освіті, рівню духовного і художнього розвитку і багато чому іншому, що складало поняття «візантизм», запропоноване автором.

УПОРАВСЯ ШВИДКО, з книги В. Коковцова «З мого минулого»

Наступного дня Государ прислав мені записку, що доручає цю справу графові Ігнатьєву, а мене просить допомогти йому. Граф Ігнатьєв негайно ж зібрав у себе невелику нараду, на якій був присутній і я, проте всього раз.

Окрім мене був ще, як представник Державного Контролю В. П. Череванський, але, потім, якось непомітно сам граф Ігнатьєв абсолютно знітився і виклопотав дозволу