Мустель Эвальд [Николай Михайлович Сухомозский] (pdf) читать постранично

МУСТЕЛЬ Евальд Рудольфович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Астроном, астрофізик.
З родини службовців.
Народився 21 травня (3 червня) 1911 р. в м. Севастополі Таврійської губернії Російської імперії
(нині – місто АРК України).
Помер 10 квітня 1988 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Кунцівському
цвинтарі.
Закінчив Московський комунально-будівельний технікум (1927-1931), механіко-математичний
факультет Московського державного університету (1931-1935).
Працював молодшим науковим співробітником лабораторії дощу і туману Центрального інституту
експериментальної гідрології і метеорології (1934-1935), молодшим науковим співробітником
(1935-1950), завідуючим відділом Державного астрономічного інституту ім. П. К. Штернберга
(1947-1950), співробітником Кримської астрофізичної обсерваторії (1946-1960), головою
Астрономічної ради АН СРСР (1963-1986).
Член-кореспондент АН СРСР (1953).
Віце-президент Міжнародної астрономічної спілки (1970-1976).
Член Московського відділення Астрономо-геодезичного товариства СРСР (1930).
Член (1957-1963), голова (1963-1986), радник дирекції (1987-1988) Астрономічної ради АН СРСР.
Лауреат Державної премії СРСР (1952).
Перший лауреат премії ім. Білопольського (1981).
Кавалер двох орденів Трудового Червоного Прапора (1954; 1975), ордена Леніна (1971); ордена
Жовтневої Революції (1981), медалі «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні».
Спеціалізувався з проблем зоряних атмосфер (теорія безперервних спектрів зірок А0-В2); Нових
зірок (створив у співавторстві фізичну картину спалаху, що дозволило розкрити його природу як
термоядерного вибуху в зовнішніх шарах зірки); надноаих зірок (теорія SN I-го типу, перша
оцінка їх розміру у момент максимуму спалаху); фізики Сонця (теорія хромосферних спалахів).
Одним з перших започаткував вивчення сонячних корпускулярних потоків, відкрив їх розділення
на два типи і передбачив властивості відкритих пізніше потоків з «корональних дірок». Вивчаючи
взаємодію сонячних корпускулярних потоків з магнітосферою і атмосферою Землі, відкрив
закономірності, які дозволили прогнозувати геомагнітні бурі; вніс важливий внесок у створення
наукових основ з прогнозу великомасштабних погодних явищ (типу циклонів).
Друкувався в журналах і збірниках «The Solar Corona», «Астрономічний журнал».
Як вчений дебютував доробком «Проблема променистої рівноваги зоряних атмосфер для
коефіцієнта поглинання, залежного від частоти» (1939).
Потім настала черга «Дослідження фізичних процесів, що відбуваються при викиданні матерії
новими зірками і маси нових зірок» (1943), «Сонце і атмосфера Землі» (1957), «Зоряні атмосфери»
(1960), «Corpuscular Streams and the Solar Corona above active Regions» (1963), «Фізичні процеси,
що відбуваються при спалахах Нових зірок» (1970), «Ерезитивні зірки» (1971).
М. – співавтор фундаментального підручника «Теоретична астрофізика» (1952).
Всього перу нашого земляка належить близько 200 наукових праць.
Іменем М. названа мала планета №2385 (1969).
Серед друзів та близьких знайомих М. – В. Фесенков, Т. Самойлов, О. Боярчук, Р. Гершберг, С.
Полосков, М. Родрігес, В. Чортопруд, Н. Мулюкова, В. Биков, В. Майоров, В. Банін, Н. Єгорова,
І. Колчинський, В. Амбарцумян, В. Соболєв та ін.
***
ІСТИНА – В БЕЗОДНІ, з професійного кредо Е. Мустеля
Істина ховається в безодні.
ЕФЕКТ АКЦЕНТУВАННЯ, з інтерв’ю В. Обридка О. Гордону
– Вся астрофізика почалася з Сонця, і ще в 30-х роках вся астрофізика була вивченням фізики
Сонця. Після війни всі наші найбільші астрономи були сонячниками. Це і Шкловський, і
Пікільнер, і Фесенков, і Сєвєрний, і Мустель, всі ці академіки і член-кори, всі ці астрофізики були
сонячниками.

...Сонячники продовжують забезпечувати астрофізику найточнішими даними, а багато
астрофізиків ставляться до цього злегка поблажливо, як до напівприкладної і відносно простої
науки. Крім того, є ще одна річ: у нашій області ми не можемо собі дозволити ті фантазії, які
дозволяють собі астрофізики, ми дуже багато знаємо про Сонце. Ми не можемо дозволити собі,
скажімо, узявши декілька простеньких формул і спираючись лише на розмірності, зляпати теорію.
Ми дуже багато знаємо, у нас кількісні результати.
...Все Сонце насправді – і це парадоксально – складається з тонких трубок, дуже малих
характерних розмірів, які організовані, у свою чергу, якимсь дуже великомасштабним полем. Ось
така своєрідна ієрархія.
...Дія сонячної активності виявляється і в біології, тобто у людини, схильної до серцево-судинних
захворювань, сонячна дія призведе саме до інфарктів і до серцево-судинних захворювань. У
людини, схильної до захворювань органів травлення, будуть загострення своєї хвороби.
Те ж саме – і в метеорології. У метеорології це явище було відкрите нашим співвітчизником
Евальдом Рудольфовичем Мустелем в кінці 50-х – початку 60-х років, він назвав його «ефект
акцентування». Тобто він показав саме на те, про що я зараз говорю, що в