Мистецтво кохати [Міхаліна Віслоцька] (fb2) читать постранично

Михалина Віслоцька
Мистецтво кохати

(Перекладено з любов’ю і не за гроші, існують переклади цієї книжки багатьма мовами, українською мовою у друкованому вигляді не існує. Деякі речі, описані тут, трохи застарілі, зокрема, розділ про контрацепцію, але людську природу — психологію та фізіологію — котра все та ж людська, пані Михалина Віслоцька передала неперевершено. Я переклав цю грандіозну книжку ще 15 років тому і хотів був видати, але в часи Руїни це не вдалося. Авторка, добре знана у Польщі людина, померла кілька років тому — примітка перекладача ).

Перекладено з польської мови на українську за в и данням: Michalina Wislocka “Sztuka kochania”, Iskry Warszawa 1978.

От Ви й держите в руках книжку, яка ще до свого видруку набула широкого розголосу і появи якої нетерпляче чекали числeнні читачі, що знають авторку з її попередніх видань.

Це правда, що у Польщі загальнодоступної літератури про взаємини між чоловічою і жіночою статтю досить багато, і все ж книжка пані Михалини Віслоцької якісно з-поміж них вирізняється. Новий тут і підхід до теми, і запас знань, що їх вона переказує своїм читачам.

“Мистецтво кохати” — це посібник молодятам, які вже визначились у своїх почуттях, а отже, перш за все тим, що побралися або ось-ось стануть на весільний рушник. Авторка вбачає в еротиці найголовнішу умову, яка здатна справдити надії на щастя, на радість життя, на тепле сімейне коло. Вона наводить цілу низку порад та побажань, як розвинути почуття, збагатити пестощі та загравання в розмаїтті взаємин двох закоханих. Сaме так — закоханих, бо авторка недвозначно стверджує, що лише люди, яких єднає щось більше, аніж самий тільки статевий потяг, зможуть насолоджуватися по-справжньому.

Із підсумків багаторічних досліджень, вміщених у “Звіті Кінсі” (величезній науково-статистичній сексологічній праці, опублікованій у США в 1938-1958 роках — від перекладача), випливає, що значний відсоток заміжніх жінок статево незадоволені у подружньому житті. Цей процент неабиякий і, на жаль, незмінно великий також в інших звітах та працях. Чи можна погодитися з тим, що чимало жінок не знає насолоди у статевому співжитті? Аби ж вийти з такого становища, потрібно дві речі. По-перше, ці жінки повинні відновити свою повагу до тілесних зв’язкiв, адже, щоб досягти статевого задоволення, слід інакше поставитися до співжиття. По-друге — навчитися співжити. Не обманюймо себе: уміння співжити має навчитися кожен. Тут “природа” не пособить.

Чому кожен повинен відкривати все наново, від початку? Чому статеві справи — чи не єдина цaрина життя, де нікoму нічoго не передається у спадщину?

Та мусимо погодитись, що нам цього не змінити. А отож, як налагодити статеве життя, щоб жінка була щаслива, щоби користалася з можливостей, які надала їй природа?

У цьому останньому й полягає новизна праці доктора Віслоцької. Усілякі доступні в Польщі книжки про статеві справи доходили до такого питання і змовкали. Про мистецтво співжити писалося туманно й загалом по загалях.

Тут же подано докладні поради, майже як у кухарській книзі. Добре це чи погано? Оцінять читачі, та, як на мене, то так воно, власне, й повинно бути. Той, кого подробиці не цікавлять, може ними знехтувати, але гадаю, що таких читачів не набереться багато.

Перед “Мистецтвом кохати” видавалося чимало книжок, іноді дуже відомих, які тепер вважають за взірцеві, скажімо, “Зразковий шлюб”, що її написав Ван де Вельде. У книжки, до якої я маю честь писати передмову, теж велике майбутнє. Гадаю, вона може стати істотним чинником, котрий багато чого змінить у наших повсякденних звичаях: це завдяки товариськості — авторка чимало питань намагається розповісти по-простому, не покладаючись на уяву читача.

Є ще одне, на чому варто наголосити. Читач, який не дуже знається на літературі про статеві взаємини, не помітить у цій книжці оригінального пласту, “відавторського”, що переплітається із загальноприйнятими поглядами. Зі шкодою для себе доктор Віслоцька не згадує про свої самобутні, дослідницькі та новаторські праці, опубліковані у наукових виданнях. Свої висновки, спостереження, роз’яснення та роздуми вона викладає доступно, а отже так, наче розповідає про давно відомі істини. Не кожен спроможний належно оцінити власний вагомий та творчий доробок авторки — це я відзначу задля справедливості.

“Мистецтво кохати” — неабияка та визначна книга, а тому я щиро задоволений, що мене було запрошено написати до неї передмову.

З повною відповідальністю

доктор медицини Анджей Ячевський.

Від автора

”Мистецтво кохати” не дає рецептів на любов, як також не є й підручником сексуального ремесла.

“Кохати” — це прекрасне слово, яке в моєму розумінні означає встановити теплий, сердечний, сповнений приязні та сексуальної гармонії контакт двох найближчих людей.

Ця книжка постала в результаті 15 років моєї лікарської, наукової та публіцистичної праці. Я, отже, скористалася в ній