Нечиста сила. Збірка казок [Василь Королів-Старий] (doc) читать постранично, страница - 2

прищеплювати дітям оте «безглузде й непотрібне почуття жаху перед вигаданими потерчатами та неіснуючими страхіттями навряд чи раціонально й педагогічно».
Тому не випадково В.Королів-Старий поставив перед собою нелегке, але оригінальне завдання — облагородити «нечисту силу», показати народові традиційно злі й лихі алегоричні образи добрими, вчинки яких здебільшого приносять людям якусь користь.
І мети було досягнуто. Більше того, його казки — це не підробка під народно-поетичну творчість. Кожне з оповідань цієї книги відзначається самобутнім сюжетом, мовним багатством, легкістю сприйняття тощо. Цінним є й те, що автор зосереджує свою увагу не тільки на українському міфологічному ґрунті. Наприклад, у казці «Нечиста сила» діють персонажі з фольклору інших народів. Так, на Лису гору під Києвом на свою нараду злітаються Диви та Джини з Персії, Тролі та Ельфи з Німеччини і Швеції, Коррігани та Нічні Прачки з Франції, чеський водяник Гастрман, польський чорт Борута, кавказький дух Гуд, єврейський чорт Хапун та багато-багато інших дивовижних істот.
Змальовуючи ті створіння, що «невидиме живуть обіч з нами», В.Королів-Старий намагався допомогти дітям розширити межі уявлення про довколишній світ природи і людини.
Народи світу творили протягом століть свою історію, розвивали з покоління в покоління свою усну творчість. Письменник своєю книжкою казок неначе запитує читачів: чи варто відмовлятися від тієї багатющої духовної спадщини, яку народи викохували віками? І відповідає: «Навряд чи варто!» Не замикаючись, як про це мовилось вище, тільки в рамках українського фольклору, він хоче зацікавити нашого юного читача міфологією інших народів. Але для цього, само собою зрозуміло, українська дитина мусить насамперед засвоїти свою національну фольклорну стихію. Окрім того, автор великі надії покладає на те, що його казки якоюсь мірою привчають дітей стати уважнішими, чуйнішими, добрішими. Недарма в хорі русалок мажорним акордом звучать такі слова:

Хай правда по світу полине,
Щасливі най будуть всі люди...
Звідціль, з чарівної Вкраїни,
Хай радість розійдеться всюди!

Зверніть увагу, дорогі друзі, письменник, який писав про «нечисту силу», мав чисті і світлі думки про людей, проймався їхніми радощами і болями...
Переконані, книжка В.Короліва-Старого «Нечиста сила» доповнює і збагачує великий материк українських літературних казок, які творили такі видатні майстри слова, як Марко Вовчок, П.Куліш, Ю.Федькович, С.Воробкевич, І.Франко, Леся Українка, Панас Мирний, а також Наталя Забіла, А.Шиян, Марія Пригара, П.Воронько, В.Близнець та інші.
Чи посяде постать В.Короліва-Старого у цьому ряду належне місце? Покаже час. Проте уже сьогодні, на нашу думку, ця книжка потрібна сучасним молодшим школярам хоча б тому, що вона допоможе їм у старших класах краще й глибше сприйняти і зрозуміти деякі твори Т.Г.Шевченка, Лесі Українки, М.Коцюбинського.
Майже чверть віку перебував письменник поза межами України. Долю В.Короліва-Старого розділила і його дружина — українська письменниця Наталена Королева. Вони обоє завершили свій життєвий і творчий шлях на братній чехословацькій землі, в місті Мельніку, він — 11 грудня 1943 року, вона — 1 листопада 1966.
На закінчення хочеться процитувати слова самого автора про свої дитячі твори:
«Дарма, що інтелігентні люди ставляться до «нечистої сили» з легкою та добродушною посмішкою. Дарма, що тепер не знайдеш освіченої людини, котра б йняла віри якомусь чортовинню. Однаково — найосвіченіша, найінтелігентніша людина нашого віку бодай для форми вислову згадує чорта, диявола, якогось «злого духа». Найчастіш ця згадка буває тільки словом лайки, тим завченим порожнім звуком, що не має в собі жодного змісту...
...Тим-то, коли вже ми не можемо вигнати чортовиння з нашого світу, то ж чи не краще буде розповідати про нього дітям, як про персоніфіковані сили природи, по змозі позбавляючи їх елементів зла та ворожості?!
Я — не педагог і, можливо, помиляюсь. Отож, як результат моєї помилки, — з'являться оця книжка казок, в яких дозволяю собі боронити перед дітьми всамперед нашу, українську «нечисту силу», що, на мою думку, часто буває далеко менш небезпечною, ніж деякі інші «сили», яких, на жаль, не зовуть «нечистими».
Як бачимо, слова письменника, висловлені близько семи десятиліть тому, як це не дивно, багато в чому пророчі, через те й звучать по-сучасному.

Федір ПОГРЕБЕННИК,
доктор філологічних наук,
лауреат Державної премії Української РСР
імені Т. Г. Шевченка

_____________________________________________________

НЕЧИСТА СИЛА
Було це в тисяча дев'ятсот бідувадцятому році.
На Лисій горі, під Києвом, ще з ранньої весни почалася жвава робота. Місцеві Чорти будували нову, велику світлицю. Хухи обкладали її мохом, блискучими мушлями, сосновими шишками та іншими оздобами. Відьми підмітали подвір'я, посипали піском, чепурили стіни. Лісовики садили нові дерева, рясні кущі та чудові квіти. Мавки пололи квітники, гарненько