Нечиста сила. Збірка казок [Василь Королів-Старий] (doc) читать постранично, страница - 43

Ну, що ж, моя люба, — мали ми щастя вкупі, вкупі й помремо. І мені без тебе світ немилий. Радніший і я за наше щастя життям заплатити.
От як почало сонце пригрівати, як почав сніг танути та лід на річці хрущати, й говорить Русалонька своєму чоловікові:
— Наш час надходить. Пусти мене, коханий, сю ніч до річки. Буду я прохати батька Водяника, щоб він нам щось порадив. Знаю я, що не схоче він і не допустить, щоб загинула жива людська душа твоя.
Згодився на те козак-рибалка. Взяв він Русалоньку на руки, відніс її до річки, пустив у холодну воду. Пустив, а сам лишився на березі. Сидів, дивився, як лід з річки сходить, як перша трава на узгір'ях зеленіє... Вже й ніч глибока настала, вже й місяць почав за гору сідати, вже от-от перші півні заспівають, а рибалка все сидить, голову на руки схиливши: чекає, сумуючи...
Коли ось вчув він Русалчин голос:
— Чоловіче мій любий! Я прийшла по тебе!
Наче зі сну прокинувся козак Іваненко.
— Куди ж ми підемо? — питає.
— Змилосердився над нами мій тато могутній й дарував нам ще довге життя. Тільки не будемо ми жити ні на землі, ні у воді, а в повітрі, понад річкою літатимем, бо ж обоє ми любимо Псел наш рідний. Оце ж і прийшла я тебе ще раз запитати, чи й справді така я тобі мила, що радий ти й людиною не бути, аби тільки нам удвох жити?
— Ти ж знаєш, моя рибко! — радісно відповів козак. — Нема що й питатися!
— Ну, то хай так і буде! Нахилися ж, мій соколику, обніми мене й поцілуй міцніше!..
Плигнув у воду козаченько, пригорнув дружину-красуню, прилинув до неї губами...
А це вмить закрутилася виром навколо вода. На небо насунула чорна хмара. Загуркотів страшний грім, звився вітер прудкий, покотила висока хвиля по тихому Пслу... , Якийсь час на хвилях гойдались, обнявшись, два тіла: рибалка-козак Іваненко та його дружина, Русалка чарівна. Й побачили вони, як з шуму хвиль весняних встає старий сивий Водяник. Звівся він над ними й махнув рукою...
А це в хуторі заспівав перший півень. І раптом відділилися вони від води, десь узялися у них чорні, мов оксамитові крила з білою кромкою, махнули вони й заквилили...
Знялося над водою й полетіло в парочці дві річкових чайки...
А були то не чайки. Був то рибалка-козак Іваненко та його вірна дружина, Русалонька з Псла.

_____________________________________________________

Королів-Старий В.К. Нечиста сила: Казки: Для мол. та серед. шк. віку / Упоряд. та передм. Ф.П.Погребенника; Худож. А.П.Василенко. — К.: Веселка. 1990. — 208 с.: іл.
ISBN 5-301-00633-9.
_____________________________________________________

OCR dauphіn@ukr.net