Скарб Солоного лиману [Олексій Якович Огульчанський] (fb2) читать постранично

Олексій Огульчанський

Кожна література має свою дитячу класику. Це книжки, на яких виростали дідусі з бабусями, татусі з матусями, а тепер — вже виростають і онуки. Саме тому видавництво «Грані-Т» започаткувало серію книжок під назвою «Українська дитяча класика». Тут буде зібрано все найкраще, що створили наші письменники для дітей. Так би мовити, наш золотий фонд. Пригоди і фантастика, мандри й детективи, життя школярів і чудернацьких створінь, психологічні та казкові повісті, історія й сучасність… Одне слово, все-все-все!

А головне, що ці твори — ЦІКАВО читати! Бо написані вони не для шкільних програм, а для розваги, пізнання, уяви. Хто ж не хоче уявити себе відважним капітаном Північно-Льодовитого океану або дружинником київського князя, який іде походом на Візантію!

Тож гарного вам ЧИТАННЯ!

Видавництво «Грані-Т»

Передмова. Скарби рідної землі

Чи знаєте ви, що таке морвік? І хто такі баби-носарихи та камбалячий вовк? І які скарби сховані у Солоному лимані? І як упіймати на гачок велетенського електричного ската — морську лисицю?

На ці та ще на безліч питань відповів чудовий український письменник Олексій Якович Огульчанський. Відповів так, що його пригодницькими повістями зачитувалося не одне покоління українських дітлахів. Адже кожен рядок, написаний цим письменником, дихає любов´ю до рідної землі та непідробним захопленням скарбами, які вона щедро відкривала йому.

Народився він у Луганській області у 1912 році. По закінченні школи вступив до Бердянського педтехнікуму. Екстерном закінчив його у 1930 р. Під час навчання Огульчанський пробує себе у літературному письмі.

А перші свої нариси Олексій Огульчанський опублікував у двадцятирічному віці в журналі «Всесвіт». Після того систематично виступав у пресі, працюючи у районній газеті.

Не кинув роботу в газеті і після служби в армії. Водночас працював на посаді молодшого наукового співробітника Бердянського краєзнавчого музею.

Усе своє вміння й захоплення краєзнавця Олексій Якович віддавав вихованцям гуртка юних дослідників при Бердянському палаці піонерів. У холод і спеку, бурі й зливи вздовж морського узбережжя водив він своїх вихованців у краєзнавчі походи. Під час одного з них знайшов залишки південного слона. Як з´ясувалося пізніше, це був найбільш повний скелет цієї тварини. В тих походах гартувалися його юні друзі, народжувалися герої майбутніх книг. І як же треба було любити невгамовних та щиросердечних хлопчиків і дівчаток, щоб чверть століття віддавати їм своє здоров´я, досвід, знання!

Перша книга — нарис «Записки краєзнавця» — побачила світ 1955 року. Це окрилило молодого літератора, і майже з кожного походу він повертався з новими сюжетами.

Невдовзі з´явилися пригодницькі повісті «Вітрів Кут» (1959), «Пленники леванта» (1960), «Таємниця Сухої балки» (1961), книжки нарисів і оповідань «У нетрях Джубаю» (1962), «Острів сріблястих чайок» (1965), «Країна інкурів. Як ми шукали скарб» (1971), «Бухта солодкого коріння» (1973), «Як сплять дельфіни» (1979), «Знахідка на все життя» (1982), «Скарб Солоного лиману» (1986).

У кожній повісті стільки пригод і надзвичайних відкриттів, що мимоволі думаєш: чи не вигадав їх автор? Виявляється, ні. В основу покладено справжні події, що трапилися з Огульчанським і його юними друзями, дослідниками і захисниками природи Приазов´я.

Герої книг, веселі й допитливі дітлахи, невтомні шукачі пригод, розгадують немало степових і морських таємниць. Вони цікавляться поведінкою тварин і птахів, знайомляться з життям і працею вчених-орнітологів, науковців-дельфінологів.

Повість «Країна інкурів» — оригінальний історико-пригодницький твір про життя доісторичних людей племені інкурів (неологізм письменника), яке заселяло Приазов´я у період неоліту.

Глибокий слід у свідомості автора залишила його участь у розкопках курганів. Не випадково у першому розділі повісті «Знахідка в Синій могилі» наратором виступає молодий учений-археолог. Археологам важко було пояснити той факт, що в одній могилі було знайдено речі різних епох: крем´яний ніж, глиняну фігурку бика-тура і металевий предмет — золотий дзвоник. У звіті археологів ішлося про результати розкопок стійбища мисливців, на території якого було знайдено землянки, горщики, купи кісток турів, сайгаків, свиней і навіть верблюдів. Археолог отримав завдання від керівництва інституту звести всі дані про розкопки могили разом і, виявивши творчу фантазію, розповісти про події, які могли б там відбуватися в давнину. В образі археолога вгадується автообраз, що пояснюється участю О. Огульчанського в археологічних розкопках, в організації краєзнавчих експедицій.

Динамічна оповідь про пригоди молодих інкурів Іку та Руса допомагає читачеві глибше пізнати особливості