Український мандрований філософ Григорій Сковорода [Дмитро Багалій] (fb2) читать постранично

ДМИТРО БАГАЛІЙ

УКРАЇНСЬКИЙ МАНДРОВАНИЙ ФІЛОСОФ ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА

https://vk.com/with_books

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Питання історії українська культури посідають у спадщині видатного вченого

Дмитра Івановича Багалія (1857-1932) одне з чільних місць. А в першому ряду серед них -

дослідження життя і творчості великого старця-мудреця Григорія Савобича Сковороди,

Академік Багалій присвятив філософії Сковороди десять праць. Перша з них датована

1894 роком - ювілейним, остання з'явилась у світ 1926 року як підсумок тривалих копітких

досліджень. Цю працю видано, на, жаль, єдиний раз мізерним тиражем, і вона давно вже

стала великою рідкістю, якщо не раритетом на рівні з давніми фоліантами. Монографію

про Гриюрія Сковороду було опубліковано за спеціальною постановою уряду України і по

виходу в світ вона здобула не тільки широкий розголос, а й офіційне визнання - її відзначено

Вищою премією Всеукраїнською комітету сприяння вченим Сам Дмитро Іванович Багалій

вважав цю монографію кращою серед своїх наукових здобутків, а ми з відстані часу

можемо ствердити: вона досі одна з найкращих, коли не найкраща взагалі, за всі часи у

сковородинознавстві.

Цій праці передував копіткий розшук та підготовка до видання у 1893 р. повного

зібрання творів Григорія Сковороди. Д. Багалій в архівах усієї імперії познаходив і вперше

надрукував 24 твори великого філософа. Підготовлені академіком Багалієм матеріали, які

він не встиг уключити до підготовленою ним зібрання творів Г. Сковороди, використав для

другого видання В. Бонч-Бруєвич. Це видання 1912 р. стало базовим для всіх подальших, не

надто й численних треба сказати, видань і філософських та біографічних досліджень про

Г. С. Сковороду.

У своїй монографії Д. Багалій узагальнив усі відомі на той час дослідження, а

його бібліографія сковородинознавства якнайповніша. Учений використав нові документи і

переконливо обґрунтував почесне місце філософа в культурному й громадському житті

України, пов’язав учення Григорія Сковороди з усім попереднім ходом розвитку

філософської думки в нашому краї, назвавши при цьому Григорія Сковороду духовним

спадкоємцем Феофана Прокоповича й Георгія Кониського .Зверітаючи пильну увагу на

щонайорганічніший демократизм і самого Гриюрія Савовича, і його вчення,

5

Д. Багалій визначив неперебутність спадщини цього великого мудреця для

духовного здоров'я всіх наступних поколінь на нашій благословенній землі.

І все ж головний пафос дослідження Дмитра Івановича Багалія- у ствердженні

виняткової цілісності філософської доктрини Григорія Сковороди і його життя. В інших

націій аналоги здобулись на канонізацію, як Будда, Ісус, Магомет і

... власне й усе, але будучи сакралізованими, ці світочі людства по суті для

наступних поколінь втрачали насамперед людську подобизну, як наприклад нинішні

суперечки постхристиянського суспільства про "історичність" Христа. Сковорода жив

так як учив, і вчив саме так як жив.

-. Розповідають, що дивакуватий до рівня власне своєї філософської геніальності

данський теолог і засновник найвпливовішої на все XX століття (а для нас довгий час

наймоднішої, та і то тільки через б рак джерел) течії суспільної думки - екзистенціалізму

Сірен Кіркегор (1813-18515), який вражав усіх чопорністю, неприступністю, а аскетизм,

містичність і парадоксалізм зробив не тільки об'єктами дослідження, але й стилем свою

життя, у свої прогулянки, за якими звіряли годинники сусіди, певний час брав і незнайомця.

Подейкують, що той дует виглядав досить двозначно: строгий навіть для столиці Даніі

середини минулою століття пан, учений муж і законодавець умів, відповідно ж і вбраний -

фрак і ціліндр чи що там, і босий, майже в лахмітті його супутник. Кажуть, що то

1

послідовник Сковороди, на прізвище здається Мельничук десь там по дорозі чи то з

Сорбонни, чи ще звідкілясь, зайшов зазнайомитися з новим світочем вченої Європи. Для

мене цей апокриф сучасності чомусь дуже дорогий і красномовний. Зник той чоловік,

кажуть, десь чи на Тибеті, чи ще десь, але він був у палі яті людській як