Даний текст представлено лише для ознайомлення, не для використання — ні комерційного, ані некомерційного. Якщо текст Вам сподобався — будь-ласка, придбайте книгу у книгарні.
Примітки оцифровувачів:
Dead_Rat: В квадратних дужках [] — примітки, які звичайно подаються внизу сторінки. Електронний формат книги не передбачає фіксованого «низу сторінки», тому примітка додається тут же в дужках [].
vitalis: Примітки слід перетворити у звичний для fb2 формат: Скрипти -> Добавление примечания -> Добавление сноски со вводом/переходом/…
Крім того, потрібно виділити вірші: Вставка -> Вірш (Ctrl+P)
История пишется не только по книгам и рукописям, но и по слухам и преданиям…Важко говорити про переваги власного твору. Одне скажу: в ньому майже немає авторського домислу. Я навіть вирішив не змінювати імен героїв, хоча деякі з них дуже відомі люди. Я лише підправив текст, записаний зі слів Гуру, — спростив звороти, пов'язані зі специфікою східного езотеричного мислення. Щось довелося опустити — ще й нині не настав час публікувати все, що розповів мені тибетський мудрець. Ці записи робилися по свіжих слідах в Улан-Уде, Кяхті, Улан-Баторі, Далан-Дзадагаді (Монголія), Новосибірську, Києві протягом 1972–1992 років. Читач зрозуміє, чому в 70-80-х роках їх не можна було публікувати не лише тому, що Україна (а саме про неї йдеться) тоді була «південно-західною частиною території СРСР». Гуру підкреслював: історія — це не лише фізичне, а насамперед інтелектуальне й духовне боріння і співробітництво народів. У такій історії (а її ще не написали) українці посідають провідне місце. Це один із найзагадковіших народів. Світ здивується, коли до кінця розшифрує українську ідею. Нестор-літописець великий тим, що показав: роси — не без роду й племені. Великим буде той, хто покаже справжнє місце української нації в колишній і майбутній історії людства — у справжній, тобто духовній, історії. Українці ще не уявляють свого історичного потенціалу. Скоро він їм відкриється у всій своїй величі. Чи зможуть вони реалізувати його? — запитання, що стосується всього слов'янського світу. Так говорив Гуру [Гуру (санскр.) — Учитель] — колишній тибетський лама, «двічі народжений», полонений радянськими військами 1945 року разом із китайським імператором Пу І. Пройшов колимські табори. Тепер я розумію, що він був найвидатнішим слов'янознавцем. Але тоді майже все, що я почув від нього, викликало в мені протест. Яка там «українська ідея»? Я знав три братніх народи, які на чолі із «старшим братом» будували одну державу. Про який розпад СРСР могла бути мова в 1972 році? А Гуру називав навіть дату розпаду і посилався… на Біблію. Я, вихованець Московського університету, член КПРС з 1960 року, член бюро райкому КПРС (Новосибірське академмістечко), вчений секретар Президії Сибірського відділення АН СРСР з гуманітарних наук, був, звичайно, матеріалістом марксистського напряму. А він мені розповідав про зірку Полин, яка впаде на Київ, про Михайла Міченого, про четвертий Місяць, що програмує наше життя, про незалежну Україну. Втім термін «Україна» він вживав нечасто — говорив про Русь Київську чи про Аратту, або Оратанію[Аратта — від санскритського «араті», шо означає «борець», «орач». Під таким ім'ям арії створили державу на землях України, яка називалася також Оратанією, Оріяною, Рама-Вартою, Пелазгіею], — найдавніші назви України. Він вважав, що нашу країну позбавили свого імені. Я по матері — українець і родом з України, а він мене немов дражнив: «Так не самі ви себе назвали, так вас назвали поляки. Ви, українці, — арії, сини Адиті і Вайя (Сонця і Степового вітру). Ваша батьківщина — велика Аратта, Оратанія, один з духовних центрів підмісячного світу. Потім по праву стала Руссю Київською». Любив він мене вразити й різними фактами, про які я тоді й уяви не мав. Лукаво поглядаючи на мене, він, наприклад, запитував: — Чи знаєте ви, Юрію Михайловичу, що ваш кумир К. Маркс був членом сатанинської секти, а Женні, його дружина, в цій секті слугувала «вівтарем»? А чи відомо вам, що ховали вашого великого Маркса лише шість чоловік, включаючи Ф. Енгельса і двох гробарів? Нікому він не потрібен був. А знаєте, що свій класовий підхід до людей Маркс висунув тому, що з презирством і ненавистю ставився до багатьох народів, особливо до єврейського (хоча сам був єврей) та «південноруського», тобто українського? У праці «Російська позика» він писав: «Завдяки тому, що євреї зміцніли, життя на Землі стало більш небезпечним, і це змушує нас викривати їх цілі, щоб їхній сморід розбудив робітників усього світу до боротьби». На думку Маркса, слов'яни — це «етнічне сміття». У спогадах про 1848 рік (які в СРСР не публікувалися) він пише про «слов'янську чернь», маючи на увазі «південноруський» етнос, тобто ваш, Юрію Михайловичу, народ. ЦьомуА. Пушкин
Последние комментарии
10 часов 25 минут назад
18 часов 25 минут назад
1 день 9 часов назад
1 день 13 часов назад
1 день 13 часов назад
1 день 13 часов назад