Олександр Мойсейович Мар'ямов

Езра Мойсейович Мар’ямов (1909-1972) відомий як український журналіст, мандрівник і прозаїк Олександр Мар'ямов, а також як російський кінокритик, драматург і сценарист Александр Марьямов (не плутати з російським сценаристом Олександром Олександровичем Мар’ямовим, 1937 р.н., чим грішать деякі Інтернет-енциклопедії). Народився в Одесі 5 червня 1909 року. Вчився в Черкаському педагогічному інституті. З шістнадцяти років став займатися журналістською роботою, а до дев'ятнадцяти років був визнаним українським публіцистом, що друкувався в періодичних виданнях Черкас, Вінниці, Харкова, Москви й ін. Був співробітником українських журналів «Нова генерація», «УЖ», «Літературний ярмарок», «Глобус», «Шквал», «Кіно», «Робітничий журнал», «Всесвіт», «Металеві дні», «Кіно», а також ряду газет. Спеціалізувався на темі подорожей. Здійснюючи мандрівки в різні країни, писав про це подорожні нотатки українською мовою, які охоче друкували різні видання. Так підсумком подорожі до Ірану стала книга «Шляхи під сонцем. — 10.000 кілометрів» (1929). Здійснивши разом з іншим відомим українським літератором-мандрівником Миколою Трублаїні морську подорож на криголамі «Федір Літке» за маршрутом Севастополь — Середземне море – Червоне море – Індійський океан – Тихий океан – Арктика, Олександр Мар’ямов написав про це книгу «Береги дванадцяти вод». Але на відміну від книги Миколи Трублаїні про цю подорож «До Арктики через тропіки (Великий рейс накрижника «Літке»)», виданої 1931 року, а потім перевиданої, книга Мар’ямова тоді до читачів не дійшла. Друг Мар’ямова, український письменник-мандрівник Олексій Полторацький у своїх мемуарах «Преславні двадцяті» згадував: «Нариси Олександра Мар’ямова були позначені великим ліризмом, глибоким почуттям природи, він кохався в екзотиці далеких мандрів і портових таверен, часом забуваючи про потребу пильного аналізу всіх цих морських вовків і підпилих матросів. За це Сашу було нещадно бито, а книжку вибраних репортажів, яку вже видрукували, було вилучено й спалено, і Саша з гордістю показував один-єдиний збережений у нього примірник книжки, поясняючи, що вона рідкісніша віднині за друкарські унікуми Івана Федорова». Цей твір Мар’ямова було видано тільки у 1972, в рік його смерті, російською мовою під заголовком «За двенадцатью морями» у журналі «Звезда», а в 1975 – окремою книгою. В 30-х роках, коли в Україні пішли повальні арешти письменників, Мар’ямов виїхав до Москви. Можливо, це врятувало йому життя, адже багато його колег – українських письменників – було страчено, або вони вмерли в таборах, будучи брехливо обвинувачені в тероризмі, українському буржуазному націоналізмі, шпигунстві і т.д. У Москві він перейшов з української мови на російську й присвятив себе темі кінематографа. У роки Великої Вітчизняної війни служив військовим кореспондентом газети «Краснофлотец». Олександр Мойсейович Мар’ямов — автор кіносценаріїв до документальних фільмів «На шостому континенті», «Живи, людино!», «Будиночок у тундрі», «Всеволод Вишневський», «Театр Кабукі в СРСР», «На Курській дузі» і ін.: а також ігрових – «Підводний човен», «Ми, російський народ», «Козаки-розбійники» і ін. Як кінокритик, написав монографії про кінорежисерів Всеволода Пудовкіна й Олександра Довженка. Вмер Олександр (Езра) Мар’ямов у Москві 9 грудня 1972 року, на 63 році життя. Серед його літературної спадщини – книги «Шляхи під сонцем», «За дванадцятьма морями», «Поїзд далекого прямування», «Всеволод Пудовкін», «Олександр Довженко» і ін., а також безліч журнальних і газетних публікацій нарисів, заміток, новел, репортажів і т.д. російською та українською мовами.

Автор

Морские приключения   Новелла  

Историческая проза   Морские приключения   Новелла