ПАНІ БЕТЕРСТ [Радьярд Кіплінг] (fb2) читать постранично, страница - 5

немає великого попиту на нього», - каже вона, - «але щоб бути певною, я поставлю його в кінець полиці», - і вона відрізала шматок своєї стрічки для волосся старою сигарорізкою у виді дельфіна на барі - пам'ятаєте її, Паю? - і зав'язала бантом те, що залишилося - лише чотири пляшки. Це було в 97-му - ні, в 96-му. У 98-му я був на «Різілієнті» - китайська база – повну каденцію. У дев'ятсот першому, зауважте, я був на «Картьюзіені», знову в Оклендській бухті. Звісно, я пішов до пані Бі разом з іншими, щоб дізнатися, як ідуть справи. Вони були такими ж, як і завжди. (Пам'ятаєте велике дерево на тротуарі біля бару, Пай?) Я не сказав їй нічого особливого (нас надто багато з нею розмовляло), але вона одразу мене помітила.

- Це було не складно? - наважився я.

- А, але зачекайте. Я підходжу до бару, коли вона каже племінниці: «Адо», - каже, - «принеси мені улюблене сержанта Прічарда», і, джентльмени, кажу вам, не встиг я потиснути руку леді, як переді мною ті самі чотири пляшки «Слітсу», зі стрічкою для волосся на шийці, перев'язані бантиком, стояли переді мною, і коли вона витягала корок, вона подивилася на мене з-під брів таким сліпим поглядом, який у неї був, і каже: «Сержанте Прічард», - каже, - «я сподіваюся, що ви не передумали щодо своїх улюблених». Ось такою жінкою вона була - через п'ять років!

- Щось я її поки що не уявляю, - сказав Хупер, але з симпатією.

- Вона... вона ніколи не соромилася нагодувати кульгаву качку або наступити своєю ногою на скорпіона в будь-який час свого життя,* - доблесно додав Прічард.

- Мені це теж не допомагає. Моя мати така ж сама.

Велетень спучився в уніформі і закотив очі у стелю. І раптом Пайкрофт запитав:

- Пріче, зі скількома жінками ви мали інтимні стосунки по всьому світу?

Прічард почервонів у сливовий колір до короткого волосся на його сімнадцятидюймовій шиї

- Сотні, - сказав Пайкрофт. - Як і я. Скільки з них ви можете згадати у своїй власній душі, відкинувши першу... і, можливо, останню... і ще якусь?

- Небагато, вражаюче мало, тепер я дорікаю собі, - з полегшенням сказав сержант Прічард.

- Скільки разів ви могли бути в Окленді?

- Раз... два, - почав він, - я не міг бути більше трьох разів за десять років. Але я пам'ятаю кожен раз, коли бачив пані Бі.

- Я теж це можу - я був в Окленді лише двічі - як вона стояла, що говорила і як виглядала. Ось у чому секрет. Це не краса, так би мовити, і не обов'язково гарні слова. Це просто Воно. Деякі жінки залишаються в пам'яті чоловіка, якщо вони одного разу пройдуть вулицею, але з більшістю з них можна прожити місяць, а на наступній каденції вам доведеться атестувати себе, чи розмовляли вони уві сні, так би мовити, чи ні.

- А! - сказав Хупер. - Це більше схоже на уявлення. Я знав лише двох жінок такої натури.

- І це була не їхня вада? - запитав Прічард.

- Зовсім ні. Я це знаю!

- А якщо чоловік буде уражений такою жінкою, пане Хупер, - продовжував Прічард.

- Він божеволіє... або просто рятує себе, - була повільна відповідь.

- Ви влучили, - сказав сержант. - Ви багато чого бачили і взнали за своє життя, пане Хупер. Я так вас розглядаю!

Він поставив свою пляшку.

- І як часто Вікері бачився з нею? - запитав я.

- Це темна і кривава таємниця, - відповів Пайкрофт. - Я ніколи не стикався з ним, поки не прибув на «Ієрофант», і на кораблі не було нікого, хто знав би про нього багато. Розумієте, він був тим, кого ви називаєте вищою людиною. Під час плавання він говорив зі мною раз чи двічі про Окленд і пані Бі. Я згадав про це пізніше. Як на мене, між ними було багато спільного. Майте на увазі, що я даю вам лише своє резюме про все це, бо все, що я знаю, так би мовити, з других рук, або, точніше, я б сказав, більше, ніж з других рук.

- Як? - безапеляційно запитав Хупер. - Ви, мабуть, бачили це або чули.

- Та-ак, - відповів Пайкрофт. - Раніше я думав, що бачити і чути - це єдине правило, допомагаюче встановленню фактів, але з віком ми стаємо більш пристосованими. Циліндри працюють легше, я гадаю... Ви були в Кейптауні в грудні минулого року, коли приїжджав цирк «Філліс»?

- Ні... у середині країни, - відповів Хупер, трохи збентежений зміною місця дії.

- Питаю, бо у них з'явився новий виток наукового характеру під назвою «Батьківщина і друзі за три пенні».

- О, ви маєте на увазі кінематограф - картини про боксерські бої і пароплави. Я бачив їх за містом.

- Біограф або кінематограф* - ось на що я натякав. Лондонський міст з омнібусами... військовий корабель, що йде на війну... парад морської піхоти в Портсмуті і Плімутський експрес, що прибуває в Паддінтон.

- Бачив їх усіх. Бачив їх усіх, - нетерпляче повторив Хупер.

- Ми, ієрофантці, прибули якраз перед Різдвяним тижнем, і відпустка була приємною.

- Мені здається, що Кейптаун набридає людині швидше, ніж будь-де на базі. Навіть Дурбан

--">

Пожертвовать