Люба моя Лісистрато [Андоніс Георгіу] (fb2) читать постранично, страница - 26

сама, глядацький зал гуде, я не хочу продовжувати, повертаюся до них спиною, дивлюся на море, чую прибій, зосереджуюся на рокотанні хвиль, це не хвилі, це суцільний стогін, неперервний крик, що наростає дедалі гучніше, посилюється сотнями колонок, стає оглушливим, руки розкидані, очі звернені на нас, а ми прилипли до своїх екранів, до наших особистих проблем, а смерть продовжує прогулянку, ви бачите її? на наші береги вона викидає тіла дітей, ходить нашими кімнатами з ножем різника^[18], певно, мені слід було стати Згубницею і різати наших дітей, усіх до одного, чоловічої та жіночої статей, чи збагнули б ми тоді, що таке біль іншого? чи вдалися б до якихось дій?

(пауза)

ви улюлюкаєте мені, кривдите мене, крутите на язиці ті самі образи, «пиши про щось інше», я вам набридла, ви не такі вже й неправі, вам треба гепі-енд, промінчик світла, щось, за що можна вхопитися, щоб іти далі, якби я була античною парабазою^[19], то давала б вам поради, але я була Лісистратою, я спробувала й зазнала поразки, оптимізмом вирізняється молодь, а я вже далеко не молода!

кажу вам: усе так і триватиме, жахливо й огидно, завжди, одне й те саме, монотонно, буденний жах, ви звикнете до нього

зараз я не знаю, ким я є, але колись була я Лісистратою і запевняю вас, що з цим нічого не вдіяти, через багато століть я зрозуміла це, нічого не змінити (вдих), але слід спробувати це зробити! Не знаю як, але знаю навіщо.

Світло.

Кінець

Примітки

1

Софокл. Цар Едіп / пер. з грецьк. Б. Тена. — Київ, 1989. — С. 711–722.

(обратно)

2

Музиканти, які грають на авлі (сопілці).

(обратно)

3

Я. Рицос, «Соната місячного світла».

(обратно)

4

Пані.

(обратно)

5

Поема Я. Рицоса «Соната місячного світла», центральним образом якої є мертвий будинок, який не хоче ні пустити до себе ліричного героя, ні відпустити його.

(обратно)

6

Алюзія на поезію К. Димули «Несподіванки»: / З усіх видінь, які на ноги я звела, / оце було найбільш болючим: / не доживати вік на самоті.

(обратно)

7

Т. С. Еліот «Спустошена земля».

(обратно)

8

Я. Рицос «Соната місячного світла».

(обратно)

9

У тексті використані фрагменти з авторських ремарок С. Бекета до п’єси «Щасливі дні».

(обратно)

10

Грецька дитяча пісенька, що виникла, імовірно, у час туркократії, сюжет якої натякає на таємний похід дітей до школи. Її прообразом була французька пісенька «Ah! Vous dirais-je Maman».

(обратно)

11

Алюзія на «Щасливі дні» С. Бекета.

(обратно)

12

Алюзія на дитячий віршик Я. Рицоса «Якби діти всієї Землі...», який часто виконують як пісню на шкільних святах.

(обратно)

13

Понтійські греки є частими героями грецьких анекдотів зі зневажливим змістом.

(обратно)

14

Г. Пінтер, «День народження» (репліка Стенлі).

(обратно)

15

Алюзія на п’єсу Г. Мюлера «Гамлет-машина».

(обратно)

16

Тут і далі цитати з оригінального тексту Аристофана в перекладі Б. Тена.

(обратно)

17

Ідеться про Аристофанову Калоніку.

(обратно)

18

Алюзія на завершальну репліку Офелії в п’єсі «Гамлет-машина» Г. Мілера.

(обратно)

19

Парабаза є частиною античної комедії, в якій актори полишають сцену, а хор звертається до глядачів і є своєрідним авторським відступом, коли комедіограф може висловити щось, прямо не пов’язане із сюжетом твору.

(обратно)