Льоля [Дмитро Бузько] (fb2) читать постранично, страница - 4

Тихо стало в нашому купе.

Ритмічно гуркотіли колеса, за вікном у чорне минуле бігла ніч...

— Ото вам покута за те, що колись належали до тих, серед кого ви могли стрінутись із вашою Льолею, — зітхнула Марійка.

Ніхто не підтримав її. Всі думали мовчки.

Я напружено старався уявити собі обличчя колишнього чекіста в ту мить, коли він арештовував Льолю. І не міг ніяк. Я навіть нахилився до нього, щоб глянути, яке воно, коли він хоч пригадує цей тяжкий момент, і аж здригнувся: він весело й саркастично посміхався!..

— Бачу, що вірність революції нікому з вас не подобається, — сказав він. — Бо й Марійка не знайшла нічого кращого, як шпигнути мене моїм непролетарським походженням. Так слухайте, що було далі. Ні! Я не арештував її. Я передав докінчення операції своєму підручному, на що не мав права, не наказавши йому арештувати Льолю, що вже було злочином, і вернув додому з зустрічним поїздом.

— І вас не розстріляли? — обурено спитала Марійка.

— Та ніби ні! — розсміявся чекіст.

— Шкода! — бухнуло завзяте дівча і рішуче одвернулося до вікна. А він спокійно казав далі:

— Вернувсь додому, зачинив двері й міркую, що краще: ціанистий калій чи куля? Коли раптом як загуркотить у двері. Одчинив — начсочи. Чомусь страшенно веселий. До мене:

— Арештували?

— Ні, — кажу я трагічно, а сам лютую: чому він радіє?

— Зараз же на хліб, на воду його, йолопа, дурня!..

І він розкотився добірною лайкою. Я почав лупати очима:

— Кого?

— Та вашого геніального агента, Пінкертона вашого... Ви ж дістали мою телеграму. За годину приходьте: допит робитимемо...

— Кому? — хотів я спитати, але начсочи вже грюкнув дверима. Я кинувсь до своєї шинелі й витяг із кишені нерозпечатану телеграму, яку справді дістав на станції в момент переодягання: «Звіра взято в місті. Дурень наплутав. Киньте все. Вертайтеся».

Заливчасто сміялась Марійка з такого несподіваного фіналу, зовсім забувши, що поета-чекіста все ж слід було розстріляти. Нервовим, якимсь надірваним сміхом їй вторила Льоля.

— Бідна жінка! Що то значить хворість, — думав я. І сміятись по-людськи не може.

А далеко за північ, коли вже всі спали, настирлива думка шкребла мій мозок:

— Тут щось є!

Але я ніяк не міг зрозуміти, що саме, і заплющив очі, твердо вирішивши виспатись і обміркувати все вранці на свіжий розум. Коли раптом щось штурхнуло мене в бік. Я розплющив очі: Льоля обережно знімала з горішньої полиці свій чемодан. Поїзд стояв.

— Сходите? — здивовано запитав я.

Вона мовчки хитнула головою й заспішила. Звичайно, я галантно виніс її чемодан на перон, знайшов їй артільного.

— Ви ж їхали далі. Чого це раптом надумали? — питав я її, прощаючись.

— Тут у мене сестра, нагадала завітати до неї... Скоріше йдіть — уже другий дзвінок, — знову заспішила Льоля.

У вагоні в проході я зустрівся з чоловіком в уніформі службовця залізничного ДПУ Він ніби йшов од полиці, де спав поет-чекіст. Можливо, це мені тільки здалося.

_______________________________

Примітки

Новела Дмитра Івановича Бузька «Льоля» представлена тут за виданням «Журнал для всіх» № 1, 1925, Харків.

...з якогось окркому... — Окрком — окружний комітет ВКП(б), орган керування партійними структурами округу. Адміністративно-територіальний поділ на округи запровадили у 1923-1929 роках (скасували в 1953-му). Округ був проміжною одиницею між областю (краєм, республікою) і районом. — Тут і далі примітки Ярини Цимбал.

... про свої жінвідділи, комгуртки на селі, сельбуди і т. і. Жінвідділ — скорочена назва відділів роботи серед жінок при ЦК і місцевих комітетах ВКП(б). Жінвідділи було створено 1919 року на базі комісії з агітації і пропаганди серед робітниць і селянок. Першою завідувачкою жінвідділу при ЦК ВКП(б) була Інеса Арманд, а після неї Олександра Коллонтай. Комгурток — комуністичний гурток. Селянський будинок (сельбуд) — мережа культурно-освітніх установ на селі, які радянська влада створила замість «Просвіт».

... квитки їм брав артільний. — Артільний — начальник артілі.

Губчека — розмовне скорочення від російської назви Губернская чрезвычайная комиссия по борьбе с контрреволюцией и саботажем.

Начсочи — начальник секретно-оперативної частини.