Тамплієри [Сергій Вікторович Жадан] (fb2) читать постранично, страница - 2

- Тамплієри 593 Кб скачать: (fb2) - (исправленную) читать: (полностью) - (постранично) - Сергій Вікторович Жадан

[Настройки текста] [Cбросить фильтры]

будували з сонця і глини,

замішували їх на вірі й надії.

Але приходить літо в холодні долини,

і на камінні гріються змії.

Змії заповзають в наші будинки,

змії сплять на ламких простирадлах,

обживають кишені й армійські ботинки,

лежать по коморах і сухих підвалах.

Від червня горить, не згасаючи, спека,

і змії вичікують під подушками,

ховаються в кухнях та бібліотеках,

звиваються за віршами та словниками.

І ми стоїмо під пекучим небом,

і не можемо зайти на власні подвір’я.

Наші міста загусають медом.

В наших вітальнях літає пір’я.

і прогріваються могильні плити,

і всі завмирають, ніби в давньому танці.

Але один хтось знає, що треба робити,

і якось зранку береться до праці.

Тримайся нас, наша любове,

лють цього літа — дзвінка і висока.

Доброго полювання тобі, змієлове,

твердої руки й гострого ока.

Кожен із нас тебе знає й кличе,

і доки діти бояться заснути,

доброї роботи тобі, чоловіче,

хай менше довкола буде отрути.

Знайди бодай якесь виправдáння

цьому місту із тисячею криївок.

Хай повертаються після вигнання

вагітні жінки до своїх домівок.

Вулиці тонуть у сонячній млості,

літню зелень не перебороти.

Життя дається для любові і злості.

Кожному вистачить роботи.

В місті з'явилися невідомі святі

+ + +

В місті з'явилися невідомі святі,

молились камінню й спали на килимах.

Який зв’язок із господом при такому покритті?

Малюй хрести на потрібних тобі домах.

За ними прийшли військові й запалили міста,

почали різати безбожників та мирян.

І ось тоді Йона написав пояснювального листа,

зібрав речі й рушив за океан.

В Іспанії нині, — думав він, — на перевалах лежать сніги,

а з пляжів діти ловлять золотих медуз,

там є робота і поночі не душать гріхи,

там вітер ховається в складках рибальських блуз.

А тут між цих ассирійців страшніше щодень

і немае куди сховатися від вогню,

і що їм, ассирійцям, до моїх одкровень,

смішно думати, ніби я все це спиню.

Він вантажиться разом з усіма до гумового човна,

і море не має берега і не має дна,

платить перевізнику, знімає обручку з руки,

розраховує на три дні питну воду та цигарки.

Але серед моря їх зупиняє патруль,

і Йоні дірявлять легеню найгострішою з куль,

і він іде на дно, якого немає, і доки іде,

йому простягає руку господь,

який весь цей час був невідомо де.

Я виплюну тебе на берег, як випльовує наживку найбільша з риб,

я вдихну в тебе життя, як вдихають звук у сурму,

поверну тобі голос, якщо ти зовсім охрип.

Ти маєш жити там, де ти маєш жити, і не питай чому.

Якщо ви всі прорветесь і уникнете облав,

якщо загубитесь у чужих містах,

ви все одно не зможете бути щасливими там, де вас ніхто не чекав.

Вигнання завжди обертається тишею на вустах.

Я розумію, що ти не хочеш жити між бід і пожеж,

розумію, що тобі заважає кожна з моїх загорож.

Можна втекти від мене, але від себе ти ж не втечеш.

Та й від мене, якщо відверто, не втечеш також.

Тоді Йона сушить речі й приходить назад.

Провітрює дім, бачить, як розрісся яблуневий сад.

Яблука падають і лежать у траві,

ніби риби, яких викинуло на берег — ще не померлі, але вже не живі.

І якщо їх не збирати щоденно, вони обов’язково помруть.

І роса проступатиме на їхній шкірі, як ртуть.

Господь себе сам боронить та охороня.

А ось за деревами слід доглядати щодня.

Цього літа всі полюють акул

+ + +

Цього літа всі полюють акул.

Небо розглядає рибалок впритул.

Рибалки зранку бовтаються в спекоті неживій.

Надвечір починається буревій.

Вітрило розгортається, мов чай, кинутий у кип’яток.

Море схоже на книгу з великою кількістю помилок.

Рибалка радить акулам рухатись на рятівний маяк,

я потім, каже, всіх порятую, просто