Канивецкий Евдоким [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

- Канивецкий Евдоким [Справочник-дайджест] 17 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

КАНІВЕЦЬКИЙ Євдоким Савич


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик. У чернецтві – Єпіфаній (1800).

З міщанської родини.

Народився в 1775/1776 р в с. Богушковій Слободі Золотоніського повіту Полтавської губернії

Російської імперії (нині – с. Чапаєвка Золотоніського району Черкаської області).

Помер 24 травня 1825 р. в м. Воронежі Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області РФ). Похований в місцевому Благовіщенському соборі.

Закінчив Переяславську духовну семінарію, Київську духовну академію (1794).

Був учителем Переяславської духовної семінарії (1794-1800), ієродияконом, ієромонахом (1800-

1805), учителем Новгородської духовної семінарії (1805-1806), архімандритом Віленського Свято-

Духового монастиря (1806-1808), ректором Казанської духовної академії (1808-), єпископом

Воронезьким і Черкаським (1816-1825).

Кавалер ордена св. Ганни 2-го ступеня (1811).

Перу нашого земляка належать «Слово на день св. Іоанна Золотоустого 13 листопада: Про

обов’язки наставника», «Слово на день тезоіменитства імп. Марії Федорівни і вел. кн. Марії

Павлівни», «Про благотворний вплив св. віри на людей» (усі – 1807), «Промова після прочитання

найвищого маніфесту про заклик всіх станів до одностайного повстання проти ворога вітчизни

перед молебнем про перемогу..., виголошена Казанської академії ректором, Спасо-

Преображенського монастиря архімандритом і кавалером Єпіфанієм, в Казанському

кафедральному Благовіщенському соборі 1812 року липня 22 дня» (1812).

За заповітом 213 книг російською і 98 книг іноземними мовами з його бібліотеки передані до

Воронезької духовної семінарії (1826); дев’ять примірників перебувають у відділі рідкісних книг

бібліотеки Воронезького державного університету.

Серед друзів та близьких знайомих К. – А. Соколов, С. Чехов, І. Зацепін, Т. Кондратьєв, О.

Лебедєв та ін.


***

ДУМАЙ ПРО БЛИЖНІХ

, з життєвого кредо Є. Канівецького

Усі наші вчинки і справи неминуче впливають на когось іншого.

ІСТИННО АПОСТОЛЬСЬКІ ПРОПОВІДІ, з листа М. Магницького О. Аракчеєву від 11 квітня

1817 р.

Тутешній преосвященний (Канівецький – авт.), пастир благочестивий і добродійний, також знає

істинне всього становище. Він давно гримить з кафедри соборної проти ворогів внутрішнього

порядку і зловживань; але ті, кого це стосується, мало виправляються, і прекрасне тутешнє

духівництво за істинно апостольські проповіді страждає від різних гонінь поліції, яка, порушуючи

закон, ставить до нього постій.


ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА, з книги Є. Ліпакова «Нариси історії казанських духовних шкіл»

Ситуація в столичних духовних школах складалася так само заплутано, як і в Казані, семінарський

і академічний ступені там теж не були відокремлені один від одного, тому в багатьох біографічних

довідках пишуть, що він працював в «Олександро-Невській семінарії».

6 лютого 1808 року Єпіфанія призначили ректором Казанської академії і пробув на цій посаді

рівно вісім років – 7 лютого 1816 року був рукопокладений в єпископа Воронезького. На час

ректорства Єпіфанія припала Вітчизняна війна 1812 року.

Ще в Санкт-Петербурзі він опублікував невелику збірку проповідей – інших друкованих праць не

залишив.

НЕ ШКОДУВАВ ВЛАСНИХ КОШТІВ, з статті О. Акіньшина «Єпископ Воронезький і

Черкаський Єпіфаній (Канівецький)»

Єпископ Єпіфаній продовжив і завершив в 1822 році будівництво семінарії, розпочате його

попередником... 16 вересня 1817 року Єпіфаній видав відозву для розсилки єпархією, де просив

клір і православну парафію продовжити богоугодну справу жертвування на добудову корпусу.

Загальна сума всіх пожертвувань на семінарію склала близько 70 тисяч рублів. Проте цього було

недостатньо і єпископ Єпіфаній добився від Святійшего Синоду грошової субсидії у розмірі 136

464 рублів, виділених впродовж трьох років рівними частками.

7 серпня 1819 року і 20 січня 1820 року преосвященний Єпіфаній затвердив інструкції для

економів чоловічих і жіночих монастирів.

Ґрунтуючись на указі Святійшего Синоду від 19 листопада 1816 року про відкриття в єпархіях при

семінаріях повітових і парафіяльних духовних училищ, преосвященний активно діяв в цьому

напрямі. Були відкриті духовні училища у Воронежі (1817), Павловську, Задонську (26 січня

1819), Бірюченське (20