Кибальчич Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

жандармерія використовувала Окладського. Той бачив

Кибальчича під час підготовки замаху в Олександрівську й іноді зустрічав у Петербурзі. Він

повідомив жандармерії, що Кибальчич відвідує читальню Комарова на Невському проспекті, де

переглядає іноземні журнали і газети. За цією читальнею встановили спостереження.

17 березня 1881 року Окладський вказав на Кибальчича переодягненим жандармам:

– Цей!

Проте «брати» Кибальчича на вулиці жандарми не ризикнули. Краще вистежити його квартиру і

там піймати й інших революціонерів. Вони йшли слідом.

Коли Кибальчич прийшов до себе на квартиру, …за ним зайшли жандарми.

Кибальчич пред’явив паспорт на ім’я аккерманського міщанина Миколи Степанова Ланського,

однак жандарми не стали перейматися встановленням його особистості.

– Там розберуться! – оголосили вони завчену фразу.

Між тим, квартиру обшукали. Знайшли видану морським відомством брошуру під назвою

«Правила виготовлення голчастих запалів з гримучо-кислою ртуттю малого і великого опору»,

виписки з «Маніфесту Комуністичної партії», план Петербурга, шість списаних зошитів із

замітками про діяльність земства, становище робітничого класу і про селянські наділи, друковані і

рукописні матеріали з общинного землеволодіння.

Залишивши в квартирі засідку, Кибальчича відвезли в секретне відділення градоначальства. В той

же день на квартиру Кибальчича прийшов М. Ф. Фроленко і був там схоплений.

СВІТ ЗМІНИВСЯ І ЗАВДЯКИ КИБАЛЬЧИЧУ, з книги Л. Ляшенко «Революційні народники»

У ході судового розгляду експерти, приводячи ледь не до сказу голову, захоплюються метальними

снарядами Кибальчича і шкодують, що таких гранат немає на озброєнні російської армії.

Добре ще, що не виступає герой оборони Севастополя в Кримській кампанії і російсько-турецькій

війні генерал Едуард Тотлебен. Він відгукувався про Кибальчича і Желябова так:

– Щоб там не було, щоб вони не вчинили, таких людей не можна вішати! А Кибальчича я б

посадив міцно-преміцно до кінця його днів, але при цьому надав би йому повну можливість

працювати над своїми технічними винаходами...

Саме процес… демонструє, що в Кибальчичі найбільше не від техніка і не від ідеолога

революційного руху, а від дійсно великого вченого. Коли один з експертів, генерал Мравинський,

заявляє, що «гримучий холодець» не міг бути виготовлений в домашніх умовах, отже, він

завезений із-зі кордону, судді жвавішають. Ще б пак! Авторитетна думка експерта дозволяє суду

поширити масштаб змови «проти особи государя імператора» за межі Російської імперії. Проте ці

надії лускають після виступу Кибальчича.

Він заявляє:

– Я змушений відкинути докази експертизи про те, що «гримучий холодець» – закордонного

приготування. Він зроблений нами.

І читає лекцію про динаміт, не забувши ознайомити слухачів з історією питання.

Голова суду Фуксу обвинувачуваний Кибальчич запам’ятовується особливо. Він напише згодом:

«Кибальчич – ось чудовий розум, незвичайна витримка, пекельна енергія і разючий спокій».

Захисник Кибальчича, присяжний повірник Герард був уражений, коли, прийшовши в камеру,

побачив, що 28-літній підзахисний заклопотаний не вишукуванням способів захисту, а проектом

якогось «повітроплавального снаряду». Кибальчич мріє лише про те, аби йому надали закінчити

математичні розрахунки винаходу. Це був, ні багато ні мало, проект навіть не

«повітроплавального», а космічного апарату.

…Який же внесок Кибальчича в науку? Ним був розроблений проект космічного літального

апарату з твердопаливним багатозарядним двигуном імпульсного горіння. …Той факт, що його

схема не була відома протягом довгого часу (архіви департаменту внутрішніх справ опублікували

тільки 1918 року в журналі «Колишнє»), не змінює найпринциповішого нюансу – в

інтелектуальному просторі, в якому живе людська цивілізація, щось додалося. Всяка наукова ідея

є внесок в абстрактну ноосферу. І інше людство після того, як Кибальчич накреслив свій проект, живе вже у світові, який змінився...

ПОМИРАЮ ЩАСЛИВИМ, з статті М. Кибальчича «Проект повітроплавного приладу»

Перебуваючи у в’язниці, за декілька днів до своєї смерті, я пишу цей проект. Я вірю в

здійсненність моєї ідеї, і ця віра підтримує мене в моєму жахливому становищі.

Якщо ж моя ідея після ретельного обговорення ученими-фахівцями буде визнана здійснимою, то

я буду щасливий тим, що надам величезну