Горленко Аким [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

коли кандидати українці відмовлялись від призначення на

великоруські архієрейські кафедри, особливо в північні єпархії, мотивуючи відмову станом свого

здоров’я, коли в дійсності їх лякали грубіянські звичаї, вороже відношення місцевого духовенства

до «черкесів» і «поляків» на архієрейських кафедрах.

…Російський уряд був також зацікавлений в тім, щоб в пограничних з Заходом областях мати по

містах освічене духовенство, що вміло б проповідувати, і за таким звертався до Києва.

З України потребували, як бачимо, на Московщину вчених і грамотних монахів, яких на

Московщині майже не мали, але одночасно з цим не бачимо, щоб уряд прикладав старання до

того, щоб таких своїх мати.

Велика кількість українців-ченців вчених на великоруських єпископських кафедрах тягне за

собою й велику кількість настоятелів-українців по великоруських монастирях у XVIII в. Освітній

ценз кандидатів в настоятелі грав, розуміється, велику роль, але ж приймались під увагу й інші

якості, як – побожність, здібності адміністративні, господарність, а таких кандидатів українські

ієрархи скоріше могли мати посеред своїх земляків з України, де чернецтво розвивалось в умовах

більш вільних і культурних, ніж у Великоросії. Кандидати на становища настоятелів з українців

або викликались безпосередньо з України, або проходили перед тим в Московщині якусь службу

чи послушенство в монастирях, при архієрейських домах, ієромонахами в російському флоті,

найбільше ж на педагогічній ниві по школах.

…Перші ж 4 українці просто з намісників Троїцької лаври стали ієрархами: Антоній

Нарожницький, Феодосій Янковський, Йоасаф Горленко, Феофан Чарнуцький.

З України, за дозволом Синоду й світського уряду, кілька разів викликували до Троїцької лаври не

тільки соборних ієромонахів, але й простих ченців, і не тільки ченців, а й послушників;

викликували й виписували в рр. 1742, 44, 46, 49-51 і пізніше. Не дивно, що Троїцька лавра в цих

часах наповнилась українцями, які, крім архімандритства й намісництва, займали часто й інші

адміністративні в монастирі становища, як келаря, скарбника, ризничого.

З 1742 року відкрита була при монастирі й семінарія, учителями в якій теж були викликані

українці.