Перескочить к меню

Велланский (Кавунник) Даниил (fb2)

- Велланский (Кавунник) Даниил [Справочник-дайджест] 21K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:



ВЕЛЛАНСЬКИЙ (КАВУННИК) Данило Михайлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Філософ, хірург, фізіолог, патолог, перекладач. Один з фундаторів месмеризму на теренах

Російської імперії; запровадив в російську мову поняття «ідеал» та «ідеальність»; першим на

теренах Російської імперії вжив слово «культура» в якості філософського терміну.

З міщанської родини. Батько, Велланський М., – чинбар.

Народився 11 (22) грудня 1774 р. в м. Борзні Чернігівської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Чернігівської області України).

Помер 15 (27) березня 1847 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Похований на Великоохтинському цвинтарі.

Закінчив Київську духовну академію (1789-1796), Петербурзьку медико-хірургічну академію

(1796-1802), стажувався і Німеччині (1802-1805).

Працював ад’юнктом (1805-1814), професором (1814-1837) Петербурзької медико-хірургічної

академії,

Академік Імператорської медико-хірургічної академії (1819).

Кавалер ордена св. Володимира 4-го ступеня.

Як вчений дебютував доробком «De reformatione theorlae medicinae et physicae auspicio philosophiae naturalibus inuente» (1805).

Потім настала черга наступних книг: «Пролюзія до медицини як ґрунтовної науки» (1805),

«Біологічне дослідження природи» (1812), «Огляд головного змісту філософічного

природознавства, почерпнутого з творів Окена» (1815), «Конспект головного змісту загальної

фізики» (1830), «Дослідна, наглядова і умоглядна фізика, яка складає першу половину

енциклопедії фізичних знань» (1831), «Основний начерк загальної і приватної фізіології або

фізики органічного світу», «Основні накреслення загальної та окремої фізіології, або фізики

органічного світу» (обидві – 1836).

Книга «Тваринний магнетизм і теллуризм» залишилися в рукопису, оскільки до друку була

заборонена духовною цензурою (1840).

Переклав книги К. Клуге «Тваринний магнетизм, викладений в його історичному, практичному і

теоретичному змістах» (1818), Ф. Гартмана «Загальна патологія» (1825).

Прихильник раціоналізму.

Вважав, що матерія породжена абсолютним початком і в своєму розвитку проходить низку

послідовних ступенів, вищою з яких є людина. Його натурфілософія піддалася критиці з боку як

прихильників емпіричного знання, так і офіційних кіл, які вбачали в ній загрозу православ’ю.

Під кінець життя наш земляк повністю осліп (1839).

Серед друзів та близьких знайомих К. – С. Андрієвський, Д. Самойлович, М. Десницький, І.

Давидов, М. Пирогов, В. Джунковський, В. Павлов, О. Кошелєв, В. Костенецький, Ф. Шеллінг, І.

Буш, В. Жуковський, Л. Окен, П. Загорський, В. Одоєвський, Д. Веневітінов, С. Шевирьов, І.

Киреєвський та ін.

***

НЕ НАКОПИЧЕННЯ, А ВИСНОВКИ, з наукового кредо Д. Велланського (Кавунника)

Наука полягає не в збиранні відомостей, спостережень, дослідів, а у висновку з тих і інших

загальних законів.


ВСЮ ВЛАДУ ФІЛОСОФАМ, афоризм Д. Велланського (Кавунника)

Щасливі народи, де філософи владарюють, а царі філософствують.

ВАЖЛИВЕ, ПРЕКРАСНЕ, ВРАЖАЮЧЕ, з книги Д. Велланського (Кавунника) «Біологічне

дослідження природи»

Витончені мистецтва і міфологія народів суть плоди діяльної їх фантазії, без якої не відбулося б

нічого важливого, прекрасного і вражаючого.


ЛИШЕ ВІН МЕНЕ ЗРОЗУМІВ, зі спогадів Ф. Шеллiнга

З кiлькох тисяч моїх слухачiв одна лише людина зрозумiла мене повнiстю. Це росiйський

любитель науки Велланський.


ПОШУК ЄДНОСТІ В ПРИРОДІ, з розвідки В. Зіньковського «Історія російської філософії»

Впродовж всього життя Велланський розробляв натурфілософію, близьку до шеллінгіанства.

Розглядав природу як продукт загального життєвого початку. Всі живі й неживі об’єкти, а також

час і простір, відповідно до поглядів Велланського, є прояви цього вічного і безмежного початку.

Самі ж воно не є ні речовиною, ні силою, а ідеальною єдністю обох, що осягається умоглядно.

Визнавав пізнаваність світу. Висловлював діалектичні ідеї про загальний зв’язок явищ, про

розвиток у формі тріади, про боротьбу полярностей як джерело розвитку.

Велланський брав у Шеллінга не тільки натурфілософію, але й в значній мірі і його

трансценденталізм. Проте не тільки у Велланського, але й в німецькому, і в російському

шеллінгіанстві найвпливовішим виявився у Шеллінга його поворот до реалізму.

Трансценденталізм у шеллінгіанців відійшов на другий план. У Велланського, услід за його

реалістичним тлумаченням Шеллінга, на першому плані залишається філософія природи, яка

реалістично ж розуміється. Проте не слід зменшувати значення загальнофілософського матеріалу

у Велланського – він все ж таки, за суттю, трансценденталіст (у дусі «системи тотожності»

Шеллінга).

В його творах можна побачити досить послідовний нарис гносеології і метафізики. Велланський

захищав синтез умогляду й досвіду: «Умоглядне й емпіричне знання, – писав він, – однобічні, і

кожне окремо неповне… Споглядання, за всіх своїх переваг, недостатнє без емпірії».

У іншому місці Велланський пише, що завдання науки полягає не в емпіричних «тлумаченнях

окремих предметів», а в пошуках загальної єдності в природі.


НАУКА РОЗУМУ, з статті «Велланський Данило Михайлович» на krugosvet.ru

Платонізм грав істотну роль в натурфілософських побудовах самого Велланського. Він визнавав

«абсолютну суть світу» («ідеальний дух»), що розкривається в різноманітті явищ дійсності і

визначальну закономірність зв’язків і відносин цих природних явищ («загальне в природі існує не

лише як ідея як така, але й як зв’язок речей, як їх закон»).

У пізнанні, за Велланським, вирішальна роль належить інтелектуальній інтуїції, яка в усіх

відношеннях перевершує плотські спостереження і емпіричний досвід. Причому учений, критично

оцінюючи емпіризм, мав на увазі саме наукове пізнання і перш за все пізнання світу органічної

природи. Він стверджував, що в дослідженні «фізіологічних предметів» «ніякі досліди не надають

справжньої допомоги». Необхідно прагнути до збагнення універсальної єдності світу і на цьому

шляху спиратися на розум і інтелектуальну інтуїцію.

У тлумаченні природних процесів Велланський широко використовував принцип подібності,

виявляючи, наприклад, «спорідненість» в будові фізіологічних систем різних живих організмів і

навіть в життєдіяльності тварин і русі планет. Філософія, за Велланським, є «наукою розуму», а її

завдання полягає в поясненні «суті загального життя».


ЖИТТЯ ВИНИКЛО БЕЗ БОЖОГО ВТРУЧАННЯ, з розвідки В. Кременя «Соціальні ідеї

Данила Кавунника-Велланського»

Данило Кавунник-Велланський не лише популяризатор шеллінгіанства, кантіанства, а й

оригінальний вчений. Його учення про людину розумну стало викликом лівому крилу

французького просвітництва і, зокрема, вченню про природне право.

Замість дослідження вічної і незмінної суті людини, яка у своєму розвитку проходить ряд

історичних стадій, Данило Кавунник-Велланський фактично звів суть людини до суті багатства,

його нагромадження. Виступаючи прихильником деїзму, тобто релігійно-філософського вчення,

що допускало існування бога лише як першопричину світу і невизнання його впливу на розвиток

природи і суспільства, Данило Кавунник-Велланський вважав, що «Бог створив світ; але не

втручається в закони природи, кожний дбає тільки про себе, веде до неминучого щастя найменшої

кількості людей».

Спроби провести або уточнити розмежування між неживою і живою природою ведуть до того, що

людина неминуче зустрічається з питанням про походження життя на Землі. Для релігійного

світогляду виникнення життя на Землі стало одним з найпереконливішим свідченням творення

світу у відповідності з божественним задумом і, вдаючись до природознавства, Данило Кавунник-

Велланський намагається довести, що виникнення життя на Землі є закономірний результат

попередньої еволюції планети, що не вимагало втручання зовнішньої волі і визначити необхідні і

достатні умови, а також послідовні стадії діалектичного стрибка від неживої природи до

початкових форм життя. Кожний організм – це згусток, де концентрується речовина, енергія та

інформація. Їх запаси організм поповнює з навколишнього середовища, де вони перебувають в

більш розсіяному і менш упорядкованому вигляді. Організм переробляє всі ресурси, переводячи їх

в якісно повне більш організоване становище.

Взаємодія організму з навколишнім середовищем і є, на думку Данила Кавунника-Велланського,

потоком життя.

ТИСЯЧА РУБЛІВ ЗА ЛЕКЦІЮ, з енциклопедії «100 великих лікарів»

У 15-річному віці Данило вступив в Київську Духовну академію. Перші роки навчання він

перебував у стані релігійної екзальтації: мріяв бути архієреєм і так багато молився і так

пристрасно бив поклони, що на його лобі постійно красувалася величезна гуля сизого кольору.

…Треба відзначити, що в його дисертації була представлена нова наука, яка не була знайома

навіть найосвіченішим ученим в Росії. Тому не дивно, що не знайшлося жодного опонента при

захисті, не зважаючи на те, що для цього було відведено три дні.

Серед лікарів початку XIX століття в Росії Данило Михайлович Велланський займає абсолютно

особливе місце. Його вплив виходив далеко за межі фізіології й медицини і відбився на

загальному ході розвитку філософської думки.

Про величезний вплив Велланського й цікавості до нього говорить хоч би той факт, що гурток

представників московської інтелігенції запропонував йому 20000 рублів з проханням прочитати

двадцять лекцій.


ПІДТРИМУВАВ ТЕОРІЮ ПЕРЕКАЗІВ, з дослідження О. Стеблини «Проблема міфу у

романтичній філософії»

Д. Велланський, якого по праву вважають першопровідником шеллінгіанських ідей в Росії та

Україні, підтримував теорію міфу як збіжності ідеального та реального, як початкову форму

думки, поглибленої у буття.

Він цінує міфологію як гармонійну єдність свідомості з буттям. Бо вона – необхідна умова та

першорядний матеріал для створення художнього твору.

…Орієнтація на фольклор і народнопоетичне художнє мислення знайшла широкий відгук на

теренах України. Найбільше втілення специфіки українського буття, його національних рис,

традицій, менталітету набула «філософія серця». І. Котляревський, П. Гулак-Артемовський, Г.

Квітка-Основ’яненко та інші у своїх творах широко використовували символи та міфологічні

образи народної творчості.

Романтизм закладається в основу світогляду української культури.


ВІН ТАКИ ВЕЛЛАНСЬКИЙ, з статті В. Брюховецького «Критична грань буття України»

В історії медичної науки був добре відомий лікар-фізіолог, професор Данило Велланський.

Виявилося, що він мав брата Матвія, який теж навчався в Києво-Могилянській академії і згодом

став головним лікарем Київського військового шпиталю.

Понад те, уточнено родовід обох братів. Вважалося, що їхнє справжнє прізвище «Кавунник», а

«Велланський» придумане в Академії. Проте знайдено документальні свідчення, що рід

Велланських належав до старовинної польської шляхти, а прадід Йосип за службу одержав с.

Велланці у Мазовецькому воєводстві, звідки й походить їхнє прізвище.




Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск

Последние комментарии

Последние публикации