загрузка...
Перескочить к меню

Кролик Феофил (fb2)

файл не оценён - Кролик Феофил [Справочник-дайджест] 15K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:




КРОЛИК Феофіл


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Перекладач, священик.

Народився в [Малоросії]. Дата і місце народження не відомі.

Помер 12 (23) серпня 1732 р. За іншими даними – 22 грудня 1732 (2 січня 1733) р.

Закінчив Києво-Могилянську академію.

Був учителем (1711-1713), префектом (1713-1716) Московської слов’яно-греко-латинської

академії, одним з перекладачів з німецької на чеську чотиритомного «Історичного універсального

словника» І.-Ф. Буддея, допомагав Ф. Прокоповичу складати «Духовний регламент» та «Додатки

до правил причету церковного та чину чернецького» (1721-1722), архімандритом Новоспаського

монастиря (1722-1724), архімандритом московського Чудовського монастиря (1724-1727),

радником Св. Синоду (1724-1725), керуючим справами Московської синодальної канцелярії (1725-1726), священиком в російському допоміжному війську при австрійській армії (1727-1730),

архімандритом Новоспаського монастиря (1730-1732).

К. переклав «Слово про богодарований світ » Ф. Лопатинського, «Георгіку цікаву» В. Гохберга,

«Катехізис Кирила Єрусалимського», «Моделі з церкви Соломонової».

Наш земляк керував групою з шести чоловік, яка перекладала «Юлія Цезаря справ описання» та

«Про вихід Святого Духу» А. Зернікова (1723-1724).

Він – автор вірша «До автора сатир».

Випадали на долю К. і неприємні хвилини. Так, під час роботи у Празі він буквально перебивався

(«впав у мізерію») з хліба на воду.

Затим досить відомий тоді М. Родишевський звинуватив нашого земляка в єресі. Таким чином, відлучення від посади архімандрита Чудовського монастиря було нічим іншим, як погано

прихованою опалою.

Після смерті Петра I його вивели з членів Св. Синоду (1726).

За фактом побиття К. келійного ієродиякона, розпочалося слідство, якому завадила смерть

обвинувачуваного.

Не завжди адекватну поведінку К. можна пояснити тим, що він все життя мріяв жити на

батьківщині в Малоросії, а довелося – в далекій стороні. На користь цієї версії свідчить принаймні

лист Ф. Полікарпова до І. Мусіна-Пушкіна, написаний вже після того, як нашого земляка

вирішили направити до Праги: «радісно сприйняв повеління, бо бажав і шукав (можливості)

розстатися з Москвою».

Ще один нюанс: п. Веселовський зазначив, що в своїх перекладах наш земляк «схиляється до

київської мови».

Після смерті К. залишилася велика бібліотека, частина якої нині знаходиться в Іркутському

університеті.

Серед друзів та близьких знайомих К. – Ф. Прокопович, Ф. Полікарпов, В. Скамницький, А.

Кантемир, Ф. Воєйков, Л. Горка та ін.


***

ДІЖДАТИСЯ НОВИХ ЖНИВ

, з життєвого кредо Ф. Кролика

Дай, Боже, нових жнив діждатись та ще більший калач мати.

ПЕТРО I ТАЛАНОВИТИХ ЛЮДЕЙ ВИКЛИКАВ З КИЄВА, з дослідження І. Чистовича

«Нарис історії західно-руської церкви»

Петръ не разделялъ таихъ одностороннихъ взглядовъ. Желая дать Россiи образованiе и видеть въ

ней школы, онъ вызывалъ даровитыхъ людей изъ Кiева, ставилъ ихъ на высшiя места и поручалъ

имъ важнейшiя должности, приказывая въ то же время посылать русскихъ воспитанниковъ для

науки заграницу.

Такое возвышенiе малороссiанъ возбуждало ропотъ и жалобы со стороны великорусскаго

духовенства. Нерасположенiе къ нимъ особенно усилилось, когда во главе церковнаго управленiя

стали – Феодосiй Яновскiй, Феофанъ Прокоповичъ, Феофилъ Кроликъ, Гаврiилъ Бужинскiй, и

принялись безцеремонно реформировать религiозныя народныя понятiя и обычаи...

Первым членомъ Синода былъ новгородскiй архiепископъ Амвросiй Юшкевичъ, венчавшiй

императрицу на царство, и духовникомъ императрицы Дубанскiй – тоже малоросы.


ДУМАВ ПРО ЕМІГРАЦІЮ, з розвідки М. Роговича «Основні віхи життя та діяльності Ф.

Прокоповича»

Період найактивнішої громадської діяльності Прокоповича в Росії закінчується приблизно зі

смертю Петра І. Під час царювання наступників Петра та панування «верховників» Феофан живе в

атмосфері постійного переслідування й доносів. Дійшло до того, що Прокопович та його учень і

однодумець Теофіл Кролик подумували навіть про еміграцію до Швеції. Шал гніву викликало те, що, ставши єпископом псковським 1718 р., Феофан невтомно боровся проти спроб партії «довгих

борід» відновити старі, допетровські порядки, в тому числі й посаду патріарха.


КЛАС НАРАХОВУВАВ 84 УЧНІ, з книги Ю. Юля «Нотатки датського посланника в Росії за

Петра Великого»

Мною з допитливості зібрані наступні детальні (зведення) про устрій і становище великої

Московської, так званої Патріаршої, школи або гімназії.

Школа ця розташована біля одного з монастирів, у який допускаються лише православні ченці

польського походження.

Архімандрит або ігумен цього монастиря, Феофілакт Лопатинський, є (у той же час) ректором

гімназії. Під його опікою перебувають 17 (учнів), яким він викладає богослов’я. Одержує він від

царя 300 рублів щорічної платні.

Субректор,


Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг

Последние комментарии

Последние публикации

Загрузка...