Щелков Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

Руднєва).

Виниклі зі смертю батька труднощі не перешкодили ні Іванові, ні його молодшому братові

Володимирові благополучно закінчити гімназію й університет.

…Тема дисертації свідчить, що медицина як така мало захоплювала Щелкова. Знайомство з

європейською фізіологією ще сильніше потягло його убік від хворих і патологоанатомії.

…Студентом він так захопився дослідженнями нервової системи в лабораторії Брюкке, що

перестав займатися іншими предметами й відстав від однокурсників на три роки!

Весною 1855 р. І. П. закінчив курс з відзнакою, одержавши вищу оцінку майже з усіх предметів, і

восени взявся за докторську дисертацію. Він написав її латиною. 5 травня 1857 р. відбувся

публічний захист.

…Восени 1861 р. Щелков повернувся до Харкова. 16 серпня медичний факультет університету

звернувся до Ради з клопотанням про зарахування І. П. ад’юнктом на кафедру фізiологiї й

патологiї. У навчальному році, що почався, він прочитав три випробувальні лекцiї, які були

визнані задовільними. При балотуванні в Раді він одержав 20 виборчих куль і жодної невиборчої.

15 вересня того ж року медичний факультет призначив І. П. викладати енциклопедiю й

методологiю медицини, деякі розділи фізiологiї, теорiю гальвано-магнітних явищ студентам 5-го

курсу, а також порівняльну фізiологiю студентам-природникам.

Справа затвердження І. П. ад’юнктом загальмувалося через те, що Головне управління училищ

вирішило скасувати посади ад’юнктів, а замість них заснувати посади доцентів.

…Відкрити свою лабораторію Іванові Петровичеві вдалося – крім «гальмівників», у нього були в

керівництві університету й сильні заступники. Відзначимо, що розмістилася вона в тому ж

будинку, який було відведено для казеннокоштних студентів (їх ухвалили перевести на вільні

квартири ще в 1858 р.), що чималі гроші на обзаведення Щелков одержав ще до набрання чинності

нового університетського статуту й що за чиєїсь підтримки його господарство поступово

розширювалося, витісняючи сусідів.

…І. П. Щелков став цивільним генералом, заслужив безліч орденів, був гласним міської думи,

членом санітарної ради міської управи, губернського статистичного комітету, головою

піклувальної ради жіночої гімназії й т. д.

СФОРМУВАВСЯ В ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЛАБОРАТОРІЯХ, з розвідки М. Григорян

«Фізіологічні школи: переломні етапи»

Період 60-80-х років XIX ст. – одночасно й початок і розквіт російських фізіологічних шкіл. Саме

в цей період російська фізіологія отримала світове визнання. Якщо засновники перших шкіл – І.

М.Сєченов, Ф. В.Овсянников, М.О. Ковалевський, І. П. Щелков сформувалися як фізіологи в

європейських лабораторіях, то їхні учні були вихованцями власних лабораторій. Основним

фактором формування наукових шкіл на рідному ґрунті був університетський Статут1863 р., що

надав університетам автономію й забезпечив лабораторії матеріальними засобами, підсилив

професорсько-викладацький склад.

ЯК МІГ, ДОПОМАГАВ БІБЛІОТЕКАРЯМ, з «Короленківських читань-2005»

Найяскравішу сторінку в історію бібліотеки вписав К. І. Рубинський. Він віддано служив їй

протягом 1890-1920 рр. З ним пов’язане будівництво нового приміщення бібліотеки і організація її

роботи в нових умовах, завершення укладання алфавітного і систематичного каталогів,

налагодження регулярного книгообміну з науковими установами Росії та Західної Європи,

організація обслуговування студентів фондами наукової бібліотеки.

…Перевантажені педагогічною, науковою, громадською роботою, з мізерною надбавкою до платні

бібліотекарі-професори не могли віддавати бібліотеці багато часу. Основне навантаження

припадало на штатних помічників бібліотекарів. Серед них були такі визначні особистості, які

ввійшли в історію української культури:

філолог, фольклорист Амвросій Лук’янович Метлинський;

ботанік, згодом ректор Харківського університету Адольф Самойлович Питра;

фізіолог, засновник харківської школи фізіології Іван Петрович Щелков.

ВІДКРИВАЧ, з статті «Електричний струм високої напруги в лікуванні» на fisiofactor.info Ще 1871 року І. П. Щелков писав, що дуже швидке подразнення нерва не збуджує його. В 1899 р.

Нернст показав, що дратівна дія змінного струму значно зменшується, починаючи з частоти

коливань 10000 Гц, а П. П. Лазарєв в 1916 р. вніс виправлення, вказавши, що межею дратівної дії

при малій силі струму є частота 150000 Гц, а при великій – 500000-1000000 Гц.

В 1892 р. Н. Тесла