Майкапар Самуил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

з книги О. Майкапара «Династія Майкапарів»

С. М. Майкапар вніс значний внесок до фортепіанного виконання і педагогіки. Незмінною

популярністю завжди користувалися і продовжують користуватися його твори для дітей і

юнацтва, такі як «Маленька новелета» (op. 8), «Пастушача сюїта» (op. 15), «Театр маріонеток» (op.

21), знаменитий цикл «Бирюльки» (op. 28).

Останні роки відзначені переоцінкою цінностей в багатьох сферах життя. Що ж стосується С. М.

Майкапара, то час не лише довів повну значущість його творчої спадщини, але й підтвердив

гостру потребу в ній нових поколінь музикантів. Його твори перевидаються не тільки в Росії, а й

за кордоном.

Разом з тим багато чого в спадщині С. М. Майкапара донині залишається невідомим, оскільки або

зовсім не було опубліковано, або було видано ще до революції і невеликими тиражами і тепер є

бібліографічною рідкістю.

МИСТЕЦТВО МАШКАРИ, з книги С. Соловейчика «Гурт «Сім вітрів»

А ще була за стіною Люба – вона, як і раніше, розучувала на піаніно: умпа, умпа, умпа-пара...

– Любо, ти що граєш? – гукнув Саша, коли заняття за стіною остаточно набридли йому.

– Що задали, те й граю!

– А що це: умпа, умпа... Мов жаби квакають: ква-ква...

– Які жаби? – прокричала Люба із-за стіни. – Це Майкапар!

– А ти іншу не можеш грати?

– Тобі іншу, а мені цю задали, – відповідала із-за стіни Любима.

– ...Тепер вона з ранку до ночі гратиме, а у мене в голові весь час буде: умпа, умпа, умпа-пара...

Всі посміялися над бідним Сашею Медвєдєвим і почали на всі лади виспівувати: «Умпа, умпа,

умпа-пара».

...Наступного дня перед уроком англійської мови Костя Костромін запитав у Ігоря Саприкіна:

– Ігорю... Як? ...Як спав?

– Ніби нічого, – здивувався запитанню Ігор Саприкін.

– А я всю ніч крутився, все цей Майкапар у вухах: умпа, умпа, умпа-пара, – і Костя уважно

подивився на Ігоря, немов вселяючи йому щось.

– Ось! – закричав Ігор. – А я думаю: що це у мене голова така тяжка? Я вчора геометрію перший

раз цього року робив – думав, від геометрії! А це у мене у вухах: умпа, умпа... Мов очманілий!

Через кілька хвилин всі учасники вчорашньої зустрічі були опитані, і виявилось, звичайно, що

вони всі мов очманілі і всі нічого на світі не хочуть, а тільки стояти кружечком і, пританцьовуючи, знову і знову бубоніти: умпа, умпа, умпа-пара... Умпа, умпа, умпа-пара...

...Щойно почався урок, як Костя Костромін підняв руку і ввічливо запитав молоденьку англійку

Євгенію Григорівну, що означає англійське слово «майкапар».

Євгенія Григорівна на хвилину розгубилася – вона ніколи не чула такого слова, – але здатися

незнаючою їй не хотілося, і вона зміркувала:

– Мейкапар? Вимовляйте правильно! «Мейк ап» – це грим, косметика, «арт» – мистецтво, але

останнє «т» майже не чути. Виходить «Мейк апар»«, можна перекласти: «мистецтво машкари»... З

платівки, на слух узяли?

– З платівки, – підтвердив Костя. – Спасибі, Євгеніє Григорівно.

...Семивітрівські співали і танцювали, звертаючи уваги на вчителів не більше, ніж на перехожих на

вулиці, і невідомо, чим скінчився б божевільний цей день, якби не з’явилася в дверях Любочка, сестра Саші Медведєва, і не стала показувати братові знаки: п’ять!

– Я Майкапара здала, п’ять!

– Мейкапар, – поправили її.

– Який мейк-ап? Це Майкапар, композитор такий радянський, він до війни жив, нам вчителька

розповідала.

– Ра-дян-ський?

– Звісно. А це прелюдія, у нього багато прелюдій...

– Пре-лю-ді-я?

– Це ми під прелюдію танцювали? – жахнулася Клава Керунда.

Костя Костромін витер піт.

– Все, хлопці, відмучилися! – сказав він. – Відбій! Відбій мейкапару і взагалі – відбій!

ПРОДОВЖУВАЧІ СПРАВИ, з інформації «Вечір у полоні органу і клавесина» в газеті

«Караван+Я»

У Тверській філармонії звучав орган. І до його звуку приплітався голос клавесина – старовинний і

трохи деренчливий. Грали заслужений артист Росії Олександр Майкапар і його син, член

Королівського коледжу органістів (Лондон), стипендіат фонду Співакова Вікентій Майкапар.

Молоде покоління виглядало поряд з метром цілком гідно, що не дивно – музикант в четвертому

поколінні не може грати погано.

Династія відомих музикантів пов’язана з Твер’ю давно. Ще 1901 року піаніст і композитор Самуїл

Майкапар заснував тут музичну школу. А його фортепіанні п’єси для дітей і зараз розучують учні

всіх музичних шкіл.

Його онук, Олександр Євгенійович, грає на трьох