приходить, і через декілька хвилин готовий текст гімну.
Їду на міст Коваля до видавництва А. Гутхейля. Не втрачаючи часу, він негайно ж відправляється
до нотодрукарні, і до середини наступного дня вікно магазина А. Гутхейля вже прикрашене новим
«Гімном Вільної Росії». Весь прибуток від продажу йде на користь звільнених політичних.
Короткий час всі театри були закриті, а коли вони відкрилися, на першому ж спектаклі ...у
Великому театрі гімн під управлінням Е. Купера виконали хор у супроводі оркестру... Легко
сприймана мелодія, прекрасний текст зробили те, що гімн став популярним, і не лише в Росії, а й
за кордоном.
У Америці мої друзі Курт Шіндлер з дружиною переклали текст англійською, видавництво
Ширмера його надрукувало, і в Америці він швидко одержав таку ж, якщо не більшу, ніж в Росії,
популярність. Тривала вона довго і після того, як в Росії ніякої свободи вже не було...
УСІ, МОВ РІВНІ, з книги Ф. Шаляпіна « Сторінки з мого життя»
Йшла репетиція «Псковитянки» (в Лондоні – авт.). Ми чи то чекали декорації, чи хтось з кимсь
сперечався, але репетиція затягнулася, пробило 4 години... Диригент Купер звернувся до мене і
сказав, що він зараз відпустить музикантів, а мені пропонує співати оперу без репетиції. Мене
особисто це аніскільки не схвилювало, я свою роль знав і, по суті, репетирував виключно для
інших.
Я з сцени відповів, що якщо не можна продовжувати, то робити нічого, доведеться співати без
репетиції. Говорили ми російською. У оркестрі ніхто не розумів, про що йде мова, але музиканти
за нами стежили. Коли диригент заявив, що він відпускає оркестр, якийсь поважний сивоволосий
скрипаль піднявся з свого місця і щось сказав диригентові. Диригент звернувся до мене і
переклав, що, оскільки оркестр здогадався, в чому справа, то пропонує п. диригентові і п.
Шаляпіну закінчити репетицію. Це було справді дуже зворушливо, ми, росіяни, у себе удома до
такого роду люб’язності, до такого роду любовного відношення до справи і розуміння важливості
його – не звикли.
Ці симпатичні люди, веселі, скромні, все більше і більше викликали прихильність до себе. З
деякими з них у мене зав’язалися досить приятельські стосунки.
У вільні хвилини я запрошував то того, то іншого з них до себе на філіжанку чаю, а якось, у свою
чергу, отримав запрошення відвідати одного з них.
Ми поїхали разом з Купером. Музикант жив на скромній вулиці, в невеликому затишному
будиночку, квартирка його була дуже бідною. Проте в ній все було якось особливо затишно,
зручно і красиво. Прийшло ще декілька музикантів, вони зіграли нам квартет Чайковського і щось
з Бородіна, – грали дуже добре, з великим підйомом і любов’ю. Потім ми пили чай, їли
бутерброди, палили і розмовляли один з одним як могли, але всі, як рівні.
БЕЗ ВІДЧУТТЯ МІРИ, з книги В. Теляковського «Спогади»
Шаляпін якщо кого полюбить, не знає міри уваги. Тепер його фаворит Купер. І він його
надзвичайно рекламував у вівторок, підкреслюючи публіці, що весь успіх «Фауста» належить
Куперові. Він не тільки побажав розділити аплодисменти з Купером і викликав його на сцену, але
весь час підкреслював, що в Купері – вся сила, висуваючи його поперед себе на авансцену для
розкланювання з публікою і потискуючи йому руки...
Шаляпін, звичайно, побічно зводив тут рахунки і з Суком і з Авранеком, показуючи, що ось, мовляв, лише Купер – справжній диригент. Але для Купера це колосальна реклама яка зміцнює
його становище. Рекомендація Шаляпіна не тільки для дирекції, а й для маси – все.
КОМУ КЛАНЯТИСЯ, книги Дон-Амінадо «Потяг на третій колії»
Еміль Купер в якомусь легендарному фракові, зшитому в Парижі, виблискував за диригентським
пультом, то морщився, то пнувся і, у відповідь на аплодисменти кланявся виключно у бік...
порожньої царської ложі.
Последние комментарии
2 часов 36 минут назад
6 часов 52 минут назад
7 часов 2 минут назад
7 часов 7 минут назад
7 часов 27 минут назад
7 часов 36 минут назад