Хираско Владимир [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Хираско Владимир [Справочник-дайджест] 19 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ХІРАСКО Володимир Григорович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: білорусько-російський.

Священик. В чернецтві – Володимир (1899). Зарахований до лику святих Білоруською (1999) та

Російською Православними Церквами (2000).

З родини священика.

Народився 11 січня 1874 р. в м. Кам’янці-Подільському Подільської губернії Російської імперії

(нині – районний центр Хмельницької області України).

Помер в 1933 р. в м. Гжатську Смоленської області СРСР (нині – м. Гагарін Смоленської області

РФ). Похований на місцевому цвинтарі.

Закінчив Подільську духовну семінарію (1899).

Був учителем Києвецької церковнопарафіяльної школи Мінської губернії (1899), законовчителем

Туровської церковнопарафіяльної школи Гомельської губернії (1899), ієреєм Омелинського храму

і законовчителем Омелинського народного училища Ігуменського повіту Мінської губернії (1899-1906), протоієреєм Юревичського храму Ігуменського повіту Мінської губернії (1906-1911), ігуменом мінського храму в ім’я ікони Божої Матері «Усіх Скорботних Радості», викладачем

Мінських чоловічої і жіночої гімназій (1911-1919; 1929),

Нагороджений скуфією «За заслуги у церковно-шкільній справі» (1906), медаллю «На пам’ять про

25-річчя існування церковнопарафіяльних шкіл» (1910).

Уперше заарештований «за зв’язок з есерами» (1919).

Удруге – за «переховування більшовиків» під час польської окупації Мінська (1920).

Утретє – за «зв’язки з польським консульством» (1925) і засудили до 3-річного заслання до Орла

(1926).

Учетверте – «за контрреволюційну діяльність» і засудили до 7-річного сибірського заслання

(1929). В сталінському концтаборі він майже осліп.

Дні пам’яті – 15 (28) жовтня та 23 січня.

У Білорусі створено та діє молодіжне братерства священномученика Володимира (Хіраско).

Серед друзів та близьких знайомих Х. – М. Паєвський, Л. Васюкович, І. Язвицький, С.

Кульчицький, К. Ніколаєвич, Ф. Раменський та ін.


***

НЕ ПРОКЛИНАЙТЕ ВОРОГІВ

, з життєвого кредо В. Хіраска

Не проклинайте гонителів, а благословляйте.


РІЗКИЙ ЗЛАМ, з офіційного висновку Мінського ОДПУ

В організації православного духівництва Білорусії за вересень стався різкий злам. У Мінську

прихована боротьба тихонівців з обновленцями загострилася до крайності і завдяки повній

бездіяльності обновленців взагалі і їх керівного органу ... тихонівці зуміли організуватися, привернути на свій бік віруючих...

Вони виступили проти єпископа Сергія, якого, як ставленика архієпископа Введенського, вважають «радянським попом», називають комуністом тощо, з вимогою покинути Мінськ і

повернутися до Москви.

Ідейне керівництво тихонівською течією ...належить авторитетним у віруючих попам: Хіраску, Кульчицькому і Язвицькому, а також ...Васюковичу Лавру.


ПРОТИ РОЗКОЛЬНИКІВ , зі спогадів М. Соколовського

Мінськ в своїй православній частині віруючих складався з людей, які з особливою злістю зустріли

обновленство, вважаючи його одним з проявів Жовтневої революції. На чолі Православної Церкви

у цей час стояв єпископ Мелхіседек (Паєвський), відданий до кісток старим церковним засадам.

Його оточували щільним кільцем такі ж за поглядами і переконаннями пастирі: Васюкович, Киркевич, Павський, Тиминський, Хіраско, Біруля, колишній ректор Мінської духовної семінарії

протоієрей Язвицький.

З перерахованих осіб склалася особлива «духовна рать» під загальним керівництвом єпископа

Мелхіседека, яка і повела наступ проти обновленства.


НАДИХАВ ПАРАФІЯН, з книги Ф. Кривоноса «У Бога мертвих немає»

На початку грудня 1925 року Мелхіседека заарештували після того, як він приїхав у службових

справах до Москви.

Віруючі мінчани намагалися заступитися за митрополита, зверталися до різних інстанцій з

проханням звільнити його. Їхню діяльність надихав настоятель мінської церкви ікони Божої

Матері «Всіх скорботних Радості» ...протоієрей Володимир Хіраско, пастир, якого дуже любили

парафіяни.


НЕБЛАГОНАДІЙНИЙ, з вироку В. Хіраску 1926 р.

Неблагонадійний для мешкання в прикордонних областях і центральних містах країни.


ВИМАГАЄМО РОЗПРАВИ, з статті в мінській газеті «Робочий» за 4 квітня 1929 р.

У храмах залізничників та сліпих (протоієрей Хіраско В. – авт.) попи ведуть контрреволюційну

агітацію..., вони

влаштовують там зустрічі і проводи ворогів диктатури пролетаріату.

Залізничники і робочі Мінського склозаводу «Пролетар» вже давно наполегливо вимагають

передачі цих церков під клуби. Чи не пора виконати ці законні і доцільні вимоги мінських

робочих?

Ми твердо сподіваємося, що відповідні органи і установи приймуть до уваги все тут розказане і

зроблять потрібні висновки.


ЦИНІЧНИЙ НАКЛЕП, з показань В. Хіраска на допиті

До м. Мінськ з Орла я повернувся у вівторок 12 березня... Вперше богослужіння здійснив у суботу

17 березня. Ніяких зустрічей і привітань ніхто мені не влаштовував.

Я ж сам звернувся з вітанням до своїх прихожан, в якому говорив, що з радістю зустрічаюся з

ними і дякую Господу за те, що неминучі в житті кожної людини прикрощі і тягарі допомогла мені

перенести віра в Бога, і що ця віра може полегшити життєві тягарі кожного з християн, і тому слід

бути твердим у вірі.

На інший день, у неділю, я виголосив проповідь на тему про всепрощення... Ця тема була обрана

тому, що той недільний день носить назву «Неділі, що пробачила», коли православні готуються

одержати прощення своїх гріхів в таїнстві покаяння...

У середу на першому тижні Великого Поста перед причащанням я говорив причасникам на тему:

«Згадай, Господи, в Царстві Твоєму», закликаючи віруючих людей добрим життям дати

можливість Господу пригадати з їх життя хоч щось добре...

У двох останніх промовах, виголошених мною 24 березня, ніяких антирадянських чи

контрреволюційних гасел не було. У першій з них йшлося про те, що торжество православ’я

полягає в доброму християнському житті..., у другій промові, сказаній на пасії, тобто службі, присвяченій спогаду страждань Христа, я говорив про те, що всякого роду страждання і

позбавлення потрібно переносити покірливо за прикладом Христа.

Закінчуючи свої свідчення з приводу відзначених в кореспонденції газети «Робочий» фактів, котрі

нібито свідчать про мою контрреволюційну діяльність, я, власне кажучи, думаю, що ніяких фактів

в цій кореспонденції немає.


ВИННИМ СЕБЕ НЕ ВИЗНАЮ, з останнього слова В. Хіраска на суді

У висунутих проти мене звинуваченнях винним себе не визнаю і до моїх попередніх свідчень

більше нічого додати не можу.

ПРАВДУ НЕ ЗНИЩИТИ, з листа парафіян В. Хіраску

Вельмишановний батько наш духовний Володимире! Вітаємо Вас з святом Різдва Христового!

Зичимо Вам, дорогий наш пастирю, всього того доброго, чого Ви бажаєте нам...

Ті, хто Вас знає, – ніде, ніколи, нічого поганого про Вас не говорив, лише – хороше і хороше без

кінця. Однак, не зважаючи на це, знайшлися і такі люди, які... побачили у Вас злочинця і

заарештували Вас і кинули до в’язниці за ту святу правду, яку велів говорити Сам Ісус Христос.

Зрозуміло, це вже давно відомо, що брехня правду люто ненавидить. Так вчинив у Віфліємі

правитель Ірод, котрий убив 14000 немовлят заради того, щоб знищити правду, а правда

залишилася жити і житиме.

Так і нині вчиняють... кваліфіковані безбожники... Вони вважають Ісуса Христа злочинцем, йдуть

стопами Ірода, Іуди-зрадника і всіх тих розбійників, котрі вбивали Христа духовно і фізично.


КРІЗЬ ЖИТТЯ, з кореспонденції Р. Одинець «Материнський заповіт»

Минуло двадцять чотири роки, як, не дотягнувши зовсім трохи до свого вісімдесятиріччя, пішла

до іншого світу духовна донька протоієрея Володимира Григоровича Хіраська Ганна Романівна

Євстигнєєва. Жінка боголюбива і вольова.

Член міської ветеранської організації Спілки журналістів Білорусі Ніна Прокопович відзначила, що в молодості її мама часто ходила до церкви, де здійснював службу священносповідник

Володимир Григорович Хіраско. Саме він і навчив свою духовну доньку церковнослов’янській

грамоті.

Батька Ніну Володимирівни Володимира Олексійовича під час війни Бог милував. Залишившись в

живих, він особливо дорожив медаллю «За відвагу». Зберігала за іконою свою нагороду – орден

«За бойові заслуги» – і його дружина Ганна Романівна. Проте найцінніша нагорода їм і їхнім дітям

дарували зверху – життя!

Розуміючи це, Ганна Романівна не раз говорила доньці: «У важкі часи нас всіх оберігав Господь, не забувай про це».

Материнський заповіт Ніна пронесла крізь усе життя.


ВОЛОНТЕРИ ПРОВЕЛИ ТРЕНІНГ, з інформації «Життя Гродненської єпархії. Листопад

2005»на orthos.org/grodno

У недільній школі при Свято-Покровському кафедральному соборі м. Гродно в рамках заходів

Білоруського круглого столу щодо міжцерковної допомоги, пройшов семінар-тренінг

«Профілактика ВІЛ/СНІД» за методикою «рівний-рівному» для братчиків Свято-Софійського

молодіжного братерства при кафедральному соборі.

Семінар провели волонтери – представники братерства на честь священномученика Володимира

(Хіраска).


ЮНІ ПАЛОМНИКИ, з замітки П. Хорошко

1 вересня 2008 р. молодіжне братерство сщмч. Володимира (Хіраска) здійснило паломництво до с.

Станьково Мінського району. Хлопці брали участь в молебні перед початком навчального року, поклонилися могилі святої Валентини Мінської.


ПОСТРАЖДАВ ЗА ВІРУ, тропар, глас 4

И нравом причастник,

и престолом наместник апостолом быв,

деяние обрел еси, Богодухновенне,

в видения восход,

сего ради слово истины исправляя,

и веры ради пострадал еси даже до крове,

священномучениче Владимире,

моли Христа Бога, спастися душам нашим.


МОЛИСЬ ПРО НАС, кондак, глас 4

Во святителях благочестно пожив,

и мучения путь прошед,

идольския угасил еси жертвы,

и поборник быв твоему стаду, Богомудре.

Тем же тя почитающе тайно вопием:

Ти от бед избави ны присно твоими молитвами,

отче наш Владимире.

Священноисповедниче отче Владимире, моли Бога о нас.