Нилус Петр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

портрет залишився недописаним.

...Євгеній Осипович і Наташа розмовляють про Нілуса, про Буніна: як їм на чужині серед

бідуючих російських емігрантів.

...Тека з ескізами Нілуса і листи з Парижа від Буніна – «всього 4 за 5 років», нарікає художник, –

лежать на журнальному столику поряд з диваном, де влаштувалася модель.

«Бунін приїхав до мене в 1918 році, виїхав через рік, в 1919 році, – розповідає Буковецький в п’єсі.

– Я поступився йому своїми нижніми кімнатами, а коли виїхав Нілус, Іван Олексійович

перебрався в його студію».

ДУША ЯПОНІЇ, з статті Є. Г. «Поет живопису»

Майстри південноросійської школи, звичайно ж, створили свій загальний стиль, за яким і сьогодні

їх можна відрізнити в музеях і від передвижників, і від світмистецтників. Але у кожного з них

було своє неповторне обличчя, свій почерк, свій шлях...

Іван Бунін називав свого друга Петра Нілуса поетом живопису. Така оцінка у вустах скептичного

Буніна дорого коштує. А справа в тому, що Петро Нілус, який почав писати картини і етюди в

кінці 80-х років XIX століття як реаліст, до початку XX століття відчув і привабливість модерна як

стилю і чарівність живопису напівнатяків, від якого ще крок – і створення безпредметних

композицій.

Цього кроку Петро Олександрович не зробив. Він на довгі роки залишився поетом нічних гулянь, сутінків, таємничого і святкового стану душі, коли світ тривожний і загадковий, а людина

розкріпачена і прекрасна.

...Я їздив до Японії, коли Одеса в Країні висхідного сонця демонструвала свій живопис... У один з

вечорів нас, одеситів, приймав найбільший японський колекціонер. Досить сказати, що в його

колекції Роден і Майоль, Матісс і Пікассо... Не говорячи вже про майстрів Сходу – Японія, старого

Китаю.

Я брав у нього інтерв’ю і, природно, запитав про одеську виставку.

– Екселенс. Чудово.

– А якби у вас була змога придбати, обміняти якусь картину для своєї колекції, кому б ви віддали

перевагу: Кандінському, Костанді, Кузнєцову?

– «Ніч» Нілуса. Я думаю, вона співзвучна японській душі.

Я посміхнувся. Річ у тому, що я був упевнений, що вона співзвучна душі Одеси...