Дриянский Егор [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

природи, і поезію псового

полювання. Світлі, радісні сторінки «Нотаток незначного» багато дослідників ставлять в один ряд

із знаменитою мисливською прозою С. Т. Аксакова, І. С. Тургенєва, Л. М. Толстого. Що з повною

підставою дозволяє Єгору Дріянському претендувати на почесне місце в російській мисливській

літературі.

Не обійшов стороною Єгор Едуардович і зображення тодішнього суспільства дрібномаєтного

степового дворянства з його непробудним пияцтвом, смертним биттям «благородними»

чоловіками своїх дружин, підлесливістю перед сильними світу цього і готовністю в суперечці

відрубати хвіст собаці, яка програла.

Ці і інша схожість з реальною дійсністю дозволила багатьом дослідникам мисливської літератури

зробити висновок, що «Нотатки незначного» – не тільки натхненна поема про псове полювання,

але й її своєрідна енциклопедія в художній формі.

На жаль, ні безумовний успіх «Нотаток», ні регулярне видання інших творів не допомогло Єгору

Едуардовичеві хоч частково звільнитися від пут пригноблюючої його впродовж всього життя

бідності.

ЗНАННЯ МИСЛИВСЬКОЇ СПРАВИ ШКУТИЛЬГАЄ, з рецензії П. Губіна

Непогано написані «Нотатки незначного» можуть лише свідчити про літературну здатність автора,

але ніяк про його знання мисливської справи; наприклад, що це за мисливський вираз: «стати на

матку»? Що за необхідність ходити Феопену з величезною жердиною по такій драгві, яка не в

змозі стримувати пішу людину? Адже не качок же, насправді, шукав Феопен?

Правда, що вовки тримаються в болотах місць міцних, густо зарослих очеретами, шелюгою або

дрібноліссям, де неможливо буває проїхати верхи на коні, проте ніяк не таких місць, де драгва

служитиме щоденною перешкодою ходьби вовків на здобич.

Навіть і в таких-то місцях, де лягавий собака деколи проривається в твань, а рушничний

мисливець, хоч і насилу, але без допоміжних жердин й інших пристосувань, ходити болотом,

вовки завжди вибирають місця для лігвищ собі сухі і зручніші, ніж якими може пройти кожна

піша людина і без жердини феопенівської.