Чаруковский Прохор [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

наркотичні, а флегматикам

(малочутливим) ароматичні засоби.

У другій частині книги «Досвід практичної медицини» П. Чаруківський описав запалення

оболонок мозку й запалення спинного мозку й оболонок. Для менінгіту вчений вважав

характерною ригідність потилиці в тому випадку, якщо запальний процес локалізується внизу

варолієвого моста. Й особлива ознака – «біль при спробі розправити член».

При викладі симптомів запалення різних відділів мозку П. О. Чаруківський вказував на

нерухомість зіниці при поразці чотиригорбої ділянки, зміни з боку роговиці – у випадку враження

гасерового вузла; судоми або родимець одного боку вірно пояснював стражданням півкулі мозку з

протилежного боку, родимець мови спостерігав у разі осередкового враження передніх частин

мозку.

При лікуванні запальних процесів він широко застосовував ртуть, що давало безсумнівний успіх у

лікуванні специфічних захворювань центральної нервової системи. У праці вказується на

необхідність застосування теплих і лужних ванн.

П. Чаруківський дав опис порушення кровообігу в головному мозку й виділив у якості самостійної

нозологічної одиниці гіперемію мозку (кровонаповнення).

Чудовим є опис крововиливу в мозок. Він розрізняв три ступені порушення функцій останнього

залежно від величини крововиливу. При першій є неповна втрата свідомості зі швидким його

поверненням, розлад мови, відхилення кута рота, парестезія й парез. Крововилив при цьому

незначний, завбільшки з лісовий горіх.

При крововиливі розміром з голубине або куряче яйце він спостерігав втрату свідомості зі

збереженням реакції на зовнішні подразнення, відзначав геміплегію, відтягування рота в один бік, глибоке хрипке і рідке дихання.

Третій ступінь характеризувався повною байдужістю й швидко наступаючою смертю.

З лікувальних засобів при крововиливі рекомендувалися кровопускання, крововитяг за допомогою

п’явок, холод на голову.

У керівництві досить барвисто описана епілепсія з викладом поняття про ауру, клоничну й тонічну

фази нападу й вказівкою на роль екзогенних факторів (глисти, аменорея, вагітність, механічні

ушкодження голови, висипки й виразки, які пройшли). У книзі описані хорея й оперізуючий

лишай.

Якщо зіставити керівництво П. О. Чаруківського з книгою з невропатології, котра ви йшла в

російському перекладі 1836 року, французького лікаря І. А. Аберкомби, то ми повинні до честі

нашого співвітчизника зарахувати синтетичний опис захворювань нервової системи.

Праці М. Я. Мудрова, І. Г. Дядьківського, П. О. Чаруківського, Я. О. Чаруківського, Д. М.

Варвинського були тією потужною паростковою зоною, з якої надалі, у другій половині XIX

століття, … виросла російська невропатологія

ЯК ВЧИВ ЧАРУКІВСЬКИЙ, з монографії Ф. Тетеньова «Природа лікарських помилок»

Основний синдром досить часто визначає стан хворого або безпосередньо, або залишаючись

наслідком іншого синдрому, який визначає нозологічну форму.

Як підійти до проблеми вибору основного синдрому? Насамперед, треба класифікувати

синдроми за найбільш загальними ознаками клінічного прояву:

1)

прояв хвороби:

– місцевий;

– загальний;

2)

перебіг хвороби:

– гострий;

– хронічний;

3)

прояв симптомів:

– яскравий;

– прихований;

4)

зміни органів:

– морфологічні;

– функціональні.

У наведеній класифікації синдромів нічого принципово нового немає. Перші два види проявів

хвороби використовував ще П. О. Чаруківський з дидактичними цілями.

РОЗСТАВИВ КРАПКИ НАД «І», з статті М. Данилова «Відкривач хініну»

Харківський вчений Ф. Гізе був фармацевтом за освітою і видатним ученим за широтою

підготовки з фармації і хімії. У 1813 р. він відкрив алкалоїд хініну і цинкохініну. Проте це не

відразу помітили. Тому пріоритет відкриття став належати французьким фармацевтам Пеллент’є і

Кавенту, які в 1820 р. виділили кристалічну речовину і назвали її хініном.

У 1816 р. на відкриття професора Ф. Гізе звернув увагу колега з Дрездену Фіцинус.

Зрештою в 1829 р. професор Санкт-Петербурзької медико-хірургічній академії П. Чаруківський

переконливо довів безперечний пріоритет Ф. Гізе у відкритті алкалоїду хініну.

ПЕРШИМ ПОВІДОМИВ ПРО НОВИНКУ, з кореспонденції В. Ликова «Звуки капання:

стетоскопу – 175 років»

На