Терк-Делоне Соня [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

(1903-1905), Паризькій академії «Ла Палетт» (з 1905).

Писала абстрактні полотна з концентричними композиціями, складеними з великих, звучних,

геометрично розмежованих колірних зон.

Займалася книжковою графікою, театральними декораціями, в тому числі – для «Російських

вечорів» з всесвітньо відомою санкт-петербурзькою балетною трупою Сергія Дягілєва.

Внесла значний внесок у розробку теорії художнього симультанізму або орфізму (1912-1913).

Прийшла до ідеї тотального дизайну – все що її оточувало, повинне було мати симультанний

вигляд: капелюшки, сумочки, меблі, парасольки і... автомобіль. Між іншим, свій «Bugatti» вона

перетворила на дизайнерський, поклавши початок особливій моді – тюнінгу.

Нещодавно відомий меценат-колекціонер князь Нікіта Лобанов-Ростовський подарував 15

театральних ескізів Т.-Д. Національному художньому музею України.

Серед друзів та близьких знайомих Т.-Д. – С. Дягілєв, А. Озанфан, О. Екстер, В. Баранов-Россіне,

М. Ліберман, А. Дюнуає де Сегонзак, Т. ван Дусбург, Ф. Купка, Ж. Вальмьє та ін.

***

НІ КОПІЙ, НІ ІНТЕРПРЕТАЦІЙ

, з творчого кредо С. Терк-Делоне

Ні копій, ні інтерпретацій натури.

ДИТИНСТВО В РАДІСНИХ КОЛЬОРАХ, зі спогадів С. Терк-Делоне

Спогади маленької дівчинки, яка жила серед ланів України, залишаються спогадами у радісних

кольорах.

Достигають кавуни і дині. Помідори підперізують червоним садиби, великі жовті соняшники з

чорними серцями вистрілюють в блакитне небо, легко, високо. Веселість, рівновага, довіра до

життя, родючий чорнозем.

Проїжджають невеликі підводи з нервовими і швидкими кіньми, яких запрягають взимку у сани з

грайливими дзвіночками. Все величезне, безмежне, але безмежність ця привітна, сповнена

веселості а la Гоголь, що був ще одним сином цієї землі.

ТІСНІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ, з статті О. Федорука «Мистецтво єднає Європу»

Маючи 21 рік вона виїхала до Франціі навчатися живопису. Через чотири роки вийшла заміж за

французького художника Робера Делоне. Саме з ним, видатним представником французького

мистецтва, Соня Терк-Делоне разрабила новий напрямок в мистецтві абстрактних композицій,

які потім, французький поет Гійом Аполінер назвав терміном «орфізм».

Соня Терк-Делоне – перша в світі жінка, у якої за життя була виставка у Луврі. Вона також

працювала над театральними декораціями, в тому числі – для «Русских вечеров» з всесвітньо

відомою санкт-петербургською балетною трупою Сергія Дягілева.

1920 роки Соня Делоне (Терк), разробила теорію «симультанізму» (від латинського

«одночасність, кольорові композиції»), прийшла до ідеї тотального дизайну – все що її оточувало,

повинне було мати симультанний вигляд: капелюшки, сумочки, меблі, парасольки і... автомобіль.

Вона разписаласвій Bugatti таким чином, щоб він створював єдиний ансамбль з її

«симультанними» туалетами. Чи то автомобіль повинен був доповнювати жінку, чи то жінка мала

б доповнювати автомобіль, але так був покладений початок зразу декільком речам: дизайнерським

автомобілям, особливій автомобільній моді – тюнінгу.

Взагалі українське мистецтво XX ст. було у тісних взаєминах з культурою Франції. Париж для

українських художників був Меккою і багато з них здобували тут мистецьку освіту.

Вже на початку століття французька критика високо оцінює твори Михайла Бойчука та його учнів.

Олександр Архипенко стає активним учасником паризького мистецького життя, бере участь у

формуванні кубізму в скульптурі.

З України до Парижа, як уже згадувалося, переїхали Соня Терк (Делоне), Олександра Екстер.

Активним художником був Володимир Баранов-Россіне. У 20-ті роки з Францією поєдналася

друга хвиля еміграції, що була викликана більшовицьким терором. Найбільший успіх випав на

долю таких знаних у Парижі митців, як Олекса Грищенко (1883-1977), Михайло Нечитайло-

Андрієнко (1894-1982), Василь Хмелюк (1903-1986). Тут працювали творчо і виставлялися в

Салонах І. Бабій, М. Бутович, М. Глущенко, В. Перебийніс, С. Зарицька. П.Омельченко, С.

Борачок, К. Редько, М. Бурачек та ін.

У Франції здобув визнання майстер акварелі М. Кричевський, який оспівав чарівні куточки

Парижу, мальовничі береги Сени, видатні пам’ятки світової архітектури.

У 1949 році в Парижі була організована «Виставка екзильних мистців», що об’єднала

представників різних шкіл. Сучасні ж виставки мистців української діаспори у Франції проходять

під високим патронатом ЮНЕСКО.