Книга його була замовчана, з ним перестали вітатися.
НАПИСАВ, ТА ЩЕ Й ЯК, з заміток «В’язень концтабору французький письменник Петро
Равич» на блозі mankurty.com
«Нотатки контрреволюціонера» відразу зацікавили. У мене до шістдесятих – давній особистий
інтерес на ґрунті музики: «літо кохання», «паризький травень». Розшукую і читаю все про той час.
А тут, виявляється, був такий львів’янин, який все це бачив і описав!
Та ще як!
...Це зараз можна знайти достатньо багато зваженої критики тих подій, але публікацію в 1969 році
«Нотаток контрреволюціонера», напевно, можна порівняти із спробою в 2005-му чесно
проаналізувати «помаранчеву революцію».
...Нині у Франції покоління 68 року поступово відтісняють від влади молодші. На зміну людям
Міттерана прийшли люди Саркозі. Від ідей «паризького травня» відрікся навіть один з його
лідерів Даніель Кон-Бендітт, «Червоний Дані», сьогодні – депутат Європарламенту від «зелених».
А 40 років тому люди вірили йому, на барикади за ним прямували.
У травні 1968 Равичу було майже 49 років, за плечима – життя в окупації і концтабори. Якими
дурними, напевно, здавалися йому ці «бунтуючі хлопчаки», однією з головних вимог яких
залишалися «вільні відвідини жіночих студентських гуртожитків».
Доля Петра Равича дає привід поміркувати ще над одним питанням. Філолог або культуролог міг
би написати роботу про письменників з мультикультурного середовища і про те, наскільки умовна
їх національна приналежність. ...Справжньому художникові життя на перехресті культур – лише
на користь. Те, що він бере з них, потім утілюється в його творчості.
А в пам’яті й історії залишається там, де створені його кращі твори.
ПЕРЕКЛАДАЧЕМ ЗАЦІКАВИЛОСЯ КДБ, зі спогадів К. Єршової-Кривошеїної «Російська
рулетка»
Збігло літо, наступила осінь, відділ віз і реєстрації іноземних громадян мовчав. І ось знову
пролунав телефонний дзвінок, голос «миколи івановича». Прохання зустрітися на тому ж місці.
Побачення відбувалося вдень, кінець вересня стояв сонячний і теплий. Ми піднялися на ліфті, пішли сходами, мені здалося, що це інше крило готелю «Європейський» і інший номер. Вікна
зашторені. Знову коньяк, кекси, а «микола іванович» у веселому настрої базікає про вудіння риби.
Виявляється, це його пристрасть. Що означає ця зміна настрою? Тактика поведінки? Сама питань
не ставлю, розмови про поїздку не починаю.
– Дивіться, що я Вам приніс, – дістає з свого портфеля журнал «Континент», – зазирніть до змісту.
Поки я гортаю журнал і вдивляюся в тексти, він розливає коньяк у склянки. Бачу прізвище, мені
не знайоме – Петро Равич, а перекладач М. Кривошеїн...
– І що Ви хочете цим сказати? – питаю, – адже МК тут як перекладач, це його спеціальність, він
цим гроші заробляє.
– Е-е, ні... Ви не думайте, що все так просто. По-перше, хочу сказати – текст дуже цікавий за своїм
змістом і, мабуть, погляди автора співпадають з думкою перекладача. А потім нам відомо, що
вони дружать і перекладач тут працював з великим старанням.
– Може, він працював із старанням, аби гроші за переклад одержати? Ось і весь інтерес, –
відповідаю.
– ...Дуже тенденційна компанія виходить. Хоча зрозуміло, що подібні тексти добре оплачуються.
Адже вони направлені на підрив нашої країни, і хто їх фінансує, нам зрозуміло...
– ...Ви ж самі говорили, що сім’я Кривошеїних героїчна, а зараз виходить, що вони вороги і
вигодованець американських спецслужб?
ТРАПЛЯЄТЬСЯ, ТЕЛЕФОНУЄ ГОСПОДЬ, з статті А. Наймана «Погляд приватної людини»
Ні, ми неможливі люди. Я маю на увазі – євреї. Який народ – після того, що про нього сказав Бог,
– не мені говорити. Прекрасний, такий-сякий, вибраний, недовибраний, малий, очманілий і так
далі...
Однак окремий єврей! Окремий єврей – кожен! – знає, що вірно, що помилково, що добре, що
погано. Для всіх. Бо те, що він знає, це, по-перше, головне, по-друге, істина, по-третє, знає тільки
він. Тому що він єврей.
Як повинна видаватися газета «Єврейське слово» – як вона не повинна видаватися. Як правильно
він, цей єврей, живе – як неправильно живуть інші євреї. Як неправильно вони думають – на тлі
того, як правильно думає він. Якщо ж не виходить сказати, що, думаючи не так, як він, вони
(наприклад, Спіноза, Фрейд, Пастернак) не того, то у запасі завжди є довід неспростовний: «Вони
не євреї». Тобто не сьогодення. Він – справжній, тому вони – ні.
…Книга Рут
Последние комментарии
12 часов 24 минут назад
12 часов 25 минут назад
17 часов 44 минут назад
21 часов 26 минут назад
21 часов 46 минут назад
22 часов 41 минут назад