Горка Лаврентий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

тільки що єпархією

управляти. Майже всі на зло мені настроєні, всі на спокусу другим розпустилися без міри, всі не

слухають, інші бігають, другі ховаються, потворно пиячать, в противність, на шкоду дому

архієрейському і мені, чинять.

Хотів я і вчення словяно-латинські для робят в єпархії в’ятській заводити, і вчителі з Києва, два

чоловіка мирських, прибули до мене, але за таким гонінням і за противностями неможливо.

ДО МИТРИ КЛАЛИ ГНИЛИЗНУ, з розвідки «Дані про українців на єпархіальних катерах

Фінської Руси» на kominarod.ru

В 1733 р. єпископ-великорус Алексій Титов був переміщений Синодом з В’ятки до Рязані, а

єпископ рязанський Лаврентій Горка, українець, з учителів піїтики Київської Академії, призначений був до В’ятки. Єп. Алексій в листі до в’ятського воєводи постарався заплямити єп.

Горку, також і посеред службовців консисторії, яких перетягував до себе, в Рязань.

Отож, в’ятське соборне духовенство зустріло нового владику надзвичайно неприязно. До

Котельнича, де була перша зустріч, соборяни привезли чорну, всю обірвану мантію, «в котру і

мертвого архієрея гідно було покласти», і не привезли посоха, аби єп. Лаврентій не міг відправити

він царського молебна.

І далі продовжували робити йому всякі прикрості й перешкоди: гарячою водою обварювали, гарячим воском, клали в митру гнилизну; старались не допустити до відправи в царські дні, щоб

пришити політичну справу...

ПРОРІЗАВ ДРІМУЧУ ТЕМРЯВУ, з статті Г. Котельникова «До історії В’ятського краю»

Учбових закладів на в’ятській землі до першої половини ХVIII ст. не існувало. Тільки у 1735 р.

єпископ Лаврентій Горка відкрив в Хлинові (В’ятка) першу, причому безкоштовну, слов’яно-

латинську школу. Для навчання він запросив викладачів з Київської академії.

Вольовий, високоосвічений і розумний єпископ організував насильницький набір учнів в

основному з середовища духівництва і тим самим, як промінь світла, прорізав століттями дрімучу

темряву на В’ятці. Відкриття супроводжувалося наполегливим опором чиновних людей і навіть

розгромом школи неосвіченою частиною обивателів.

МАВ КРУТУ ВДАЧУ, з дисертації А. Кузнецова «Флотські священики»

Збереглися дані про службу духівництва на Каспійському флоті, що стало можливим завдяки

здійсненому 1722 року Низовому поході до Персії. У ньому брали участь як сухопутні війська, так і флот... На чолі духівництва був поставлений обер-ієромонах архімандрит Лаврентій Горка.

Призначили його з використанням тих прийомів, які застосовувалися керівництвом Олександро-

Невської лаври при призначенні священнослужителів на флот: «Безвинно постраждавши в 1721

році у Видубицькому монастирі, Горка став шукати захисту у Святійшего Синоду. Оскільки в цей

час були потрібні кандидати для заміщення архієрейських кафедр, найвищий церковний орган

прихильно поставився до справи Горки і запропонував приїхати для висвячення в архієреї. До

Москви чернець прибув із запізненням і замість архієрейства одержав Воськресенську, що на

Істрі, архімандрію, а 7 травня 1722 року був призначений обер-ієромонахом в Низовий похід».

Лаврентієві Горці було призначено «20 рублів в місяць платні і 3 казенних служителя. ...Перед

походом він прийняв спеціальну присягу, в якій зобов’язався «вручене йому стадо словесних

овець пасти і управляти з максимальним старанням».

Відсутність чіткого керівництва і регламентації діяльності священнослужителів в Низовому

поході, ...привело до того, що іноді на флоті не залишалося жодного священика, окрім самого

обер-ієромонаха, що накладало на нього додаткові обов’язки. Не випадково, як свідчать

документи, Лаврентій Горка не витримав тяжкості служби і попросив собі заміну. Прохання

задовольнили, і він поїхав до свого монастиря.

Примітний той факт, що у відсутності характеру Горці відмовити було складно; він ...мав круту

вдачу. Так, сучасники говорили про нього, що «людина він ...легко б’є безвинно. А в Синодному

архіві збереглися справи за скаргами кліриків і півчих, – в Рязані одному він проломив голову

палицею, а іншому каблуком».

ОПІКУВАВСЯ ЦЕРКОВНИМ ВОКАЛІЗОМ, з дисертації Л. Брандобовської «Діяльність

В’ятського музичного і церковно-співецького товариств на зламі XIX-XX століть»

З розвитком духовної освіти на В’ятській землі виникали і програми навчання церковному співу.

У 1735 році єпископ Лаврентій (Горка) склав Статут або регламент для церковно-парафіяльних

шкіл, за яким