Юшкевич Семен [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

нього етнографічною

метою: еврейство Юшкевича – найзнайоміше йому середовище, в якому розвиваються загальні

форми життя.

КНИГУ ЗАБОРОНИЛИ, з електронного довідника «Заборонені книги російських письменників і

літературознавців. 1917-1991»

У повісті «Епізоди» зображено (вельми саркастично, треба зазначити) життя багатої єврейської

сім’ї в південному місті, як можна зрозуміти, – в Одесі 1917-1920 рр. Мотиви вилучення книги,

крім імені самого автора, зводяться до того, що детально описана обстановка в місті – хаос

евакуації, втеча добровольців, нескінченні пограбування і погроми, викликані захопленням міста

то червоними, то білими, то зеленими і неодноразовою зміною «урядів».

ТРАГІЧНИЙ ГУМОР, з розвідки А. Бахраха «Про одеський Жилблаз»

Мало не з книжки в книжку Горький друкував його оповідання в таких популярних в ті далекі дні

збірках «Знання»...

Хто тоді не чув імені Юшкевича? Хто його не читав? Адже не було неначе жодного ліберального

(тоді цей епітет мав інше значення, ніж нині) літературного почину, який обійшовся б без імені

Юшкевича в списку співробітників. Його – не мешканця Москви, навіть кооптували в московське

письменницьке «Середовище», яке зіграло, як відомо, чималу роль в літературному житті почала

століття.

Однак, ймовірно, головним, що зробило популярним ім’я Юшкевича, були постановки в

Художньому театрі двох чи трьох його п’єс, з яких найбільший успіх мала драма з містичним

ухилом «Мізерере». Настільки вона припала до смаку публіці і критиці, що після «Анатеми»,

котра наробила стільки гамору її знаменитого із знаменитих автора, Леоніда Андрєєва,

звинуватили мало не в плагіаті у Юшкевича.

А згодом з’явився і важкий роман, який описує пригоди Леона Дрея, свого роду одеського

Жилблаза 20-го століття. Це епопея вульгарного, але пронозливого комівояжера, написана з

великою часткою гумору і з безперечним талантом. Вона була вельми цікава за фактурою, тим

паче, що «крутійський роман», як цей жанр іменують літературознавці, в рамках сучасності був

явищем новим і свіжим. Роман цей витримав безліч видань, перевидавався навіть в Радянському

Союзі, перевидавався і за кордоном і справді знайомив читача із специфічним життям Одеси,

міста «Не як інші», «Одеси-мами», як його іронічно прозивали.

...Мені згадується (можливо, в спогадах все трохи утрирується), що, не зважаючи на незначність

засобів, у Юшкевичів завжди готувалися домашні соління, варилися варення – все за одеськими

рецептами! – і господиня з особливою привітністю пригощала гостей якимись особливо смачними

і апетитними котлетками. А сам Юшкевич мав не лише природжену гостинність, а й якусь

ласкавість, майже ніжність по ставленню до гостя.

За кордоном він писав мало, та й прожив недовго – раптово помер від розриву серця, встигнувши

перевидати деякі старі свої книги і випустивши одну нову... Дещо спрощуючи, можна сказати, що

лебедина пісня Юшкевича, – «Епізоди» – написана людиною, котра була надзвичайно

спостережливою і разом з тим мала неабияке відчуття гумору... Створив книгу гірку і багато в

чому навіть трагічну. Та й чи могло бути інакше при описі тих похмурих днів?

НЕ НА БІЛОМУ КОНІ, з нарису О. Каракіної «Француз мимоволі»

Коли в 1980-1990-х пішла хвиля повернень, коли знову зазвучали раніше майже невимовні імена –

Набоков, Алданов, Ходасевич, Ремізов, Дон Амінадо і ще десятки інших, ім’я Семена Юшкевича

якимсь дивним чином загубилося, розчинилося в джерелі поверненої прози і поезії, котре

могутньо заструменіло. Сталося це, найшвидше, тому, що ні його проза, ні його драматургія не

несли в собі нічого ні особливо вишуканого, ні прямо забороненого. До того ж, в «вегетаріанські»

роки в СРСР Юшкевича не дуже приховували від читача, хоча й не перевидавали. Ім’я Юшкевича

іноді траплялося в літературознавчих статтях, в якомусь тексті, який стосувався літератури

початку ХХ століття. Як правило, згадки про письменника і його творчість носили поблажливий,

зневажливий відтінок, з чого ставало ясним: автор другорядний, особливій цінності для людства

не має. Але чи це так?

Оповідання, романи, п’єси Семена Соломоновича Юшкевича – незвичайно важливий,

незаслужено неоцінений етап вітчизняної культури. Він був першим єврейським письменником,

котрий писав про євреїв і для євреїв так, мовби євреї Російської імперії були повноправними

громадянами цієї країни.