Глушко Валентин [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Глушко Валентин [Справочник-дайджест] 21 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


ГЛУШКО Валентин Петрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Конструктор. Винахідник першого в світові електротермічного ракетного двигуна.

З родини службовців.

Народився 20 серпня (2 вересня) 1908 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України).

Помер 10 січня 1989 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Новодівочому

цвинтарі, хоча заповідав розвіяти його прах на Місяці або Марсі.

Закінчив реальне училище ім Св. Павла, фізико-математичний факультет Ленінградського

університету (1925-1929).

Працював у газодинамічній лабораторії Військово-науково-дослідницького комітету при

Реввійськраді СРСР (1929-1933), Реактивному науково-дослідному інституті (1933-1938),

керівником дослідницько-конструкторського бюро № 456 (1947-1974), генеральним

конструктором науково-виробничого об’єднання «Енергія» (1974-1989).

Академік академії наук СРСР (1958), дійсний член Міжнародної академії астронавтики (1976).

Лауреат Ленінської (1957) і двох Державних премій (1967; 1984).

Кавалер Золотої медалі ім. К. Ціолковського АН СРСР (1958), диплома ім. Поля Тіссандьє (1967), двох Золотих зірок Героя Соціалістичної Праці (1956; 1961), ордена Трудового Червоного

Прапора (1945), п’ятьох орденів Леніна (1956, 1958, 1961, 1968, 1978), ордена Жовтневої

Революції (1971), шістьох медалей.

Як літератор дебютував статтею «Завоювання Землею Місяця» (1924).

Потім настала черга наступних доробків: «Проблема експлуатації планет» (1924), «Ракети, їхній

устрій і застосування» (1935), «Рідке паливо для реактивних двигунів» (1936), «Ракетна техніка»

(1937), «Джерела енергії і їхнє використання в ракетній техніці» (1949), «Ракетні двигуни ГДЛ-

ОКБ» (1975), «Шлях у ракетній техніці 1924-1946, вибрані праці» (1977), «Розвиток

ракетобудування і космонавтики в СРСР» (1972).

Всього перу Г. належить понад 250 наукових і науково-популярних публікацій.

Наш земляк також був головним редактором енциклопедії «Космонавтика» та десятитомного

«Довідника з термодинамічних і теплофізичних властивостей речовин».

Г. – конструктор першого в світі електротермічного ракетного двигуна (1929-1933), перших

радянських рідинного ракетного двигуна (1930-1931). Ними комплектувалися всі без виключення

космічні ракети-носії СРСР і багато бойових ракет далекого радіусу дії впродовж майже трьох

десятиліть (1949-1976). Він також – генеральний конструктор багаторазового ракетно-космічного

комплексу «Енергія» – «Буран».

Двигуни, створені в КБ В. П. Глушко, були встановлені на першій міжконтинентальній ракеті Р-7

(1957 р.), на ракетах-носіях, які виводили на орбіту штучні супутники Землі і Місяці, на

автоматичних станціях, котрі досліджували Місяць, Венеру, Марс, доставили з Місяця зразки

ґрунту.

Всього під керівництвом і за безпосередньою участю Г. було створено понад 50 модифікацій

двигунів, більшість з яких не мала аналогів у світі.

На жаль, не оминув нашого земляка коток репресій НКВС. Його заарештували за ст. 58-7-II,

звинувативши в «шкідницькій діяльності в ракетній техніці» (1938) і засудили до 8 років таборів

(1939). Абсурдний процес став можливим завдяки доносам п.п. Душкіна, Костикова, Панькіна,

Тихонравова, Юкова.

Покарання відбував в катівнях Бутирської в’язниці, дослідно-конструкторських бюро особливого

режиму міст Тушино і Казань, продовжуючи працювати над створенням реактивних

прискорювачів. За досягнуті успіхи Г. і його помічників достроково звільнили (1944), знявши –

який цинізм! – сфабриковану судимість.

Власну доньку вперше побачив на тюремному побаченні.

За відсутністю складу злочину реабілітований (1955).

Міжнародна академія духовної єдності народов світу (при ЮНЕСКО) заснувало Міжнародну

премію ім. академіка В. П. Глушко «За популяризацію науки у вітчизняній та зарубіжній

літературі» (2005).

Почесний громадянин міст Одеса, Калуга, Еліста (всього – 8).

Бронзовий бюст Г. встановлено на Приморському бульварі в м. Одеса (у 2008 р. перенесено на

околицю міста), а меморіальні дошки – в містах Одеса (Україна) і Казань (РФ).

Його ім’я присвоєно надпотужному російському науково-виробничому об’єднанню «Енергомаш».

У відповідності до рішення XXII-ої Генеральної Асамблеї Міжнародного астрономічного союзу

ім’я Г. присвоєно кратеру на Місяці (1994), а також астероїду №6357 .

Пам’яті видатного вченого автори В. Шевченко і В. Чикмачов присвятили книгу «Місячна база –

проект XXI століття» (1989).

Серед друзів та близьких знайомих Г. – К. Ціолковський, С. Корольов, Ю. Гагарін, В. Уткін, П.

Попович, М. Тихомиров, В. Шевченко, К. Керімов, Б. Петропавловський, І. Клейменов, В.

Пономарьова, Г. Лангемак, Б. Литвинов, В.Терешкова, Г. Титов, Я. Зельдович, Т. Кузнєцова та ін.


***

АНІ ТУДИ, АНІ СЮДИ,

з професійного кредо В. Глушка

Немає двигуна – і будь-яка, найдовершеніша конструкція корпусу ракети зі всією її начинкою, –

мертва.

МОВ У ЧАДУ, з автобіографічного нарису В. Глушка

Народившись в Одесі, я провів там половину дитинства. В цьому близькому моєму серцю місті, на

колишній Ольгієвській вулиці, в будинку номер 10 пройшло моє хлоп’яцтво і наступила юність.

Тут склалося все, що однозначно визначило ціль мого життя.

Навесні 1921 року я прочитав «З гармати на Місяць», а потім «Навколо Місяця». Ці твори Жуля

Верна мене струснули. Під час читання захоплювало подих, серце билося, я був як у чаду і був

щасливий.

Стало зрозуміло, що здійсненню цих чудесних польотів я повинен присвятити все життя без

залишку... Як досягти Місяця і планет, мені було неясно. Я розумів: для того, аби приступити до

здійснення польотів, необхідні великі знання, шлях до яких лежить через школу і вищий

навчальний заклад.

…У 1924 р. закінчив середню школу. На випускних іспитах був приємно здивований,

довідавшись, що мене звільнено від екзамену з фізики. Але для одержання атестата я пройшов

майже піврічну практику, працюючи спочатку слюсарем, а потім токарем на одеському

арматурному заводі «Електрометал».

Фізика мені здавалася наукою, вивчення якої найбільше наблизило б мене до мети. І ще мені

здавалося, що в центрі наукового життя країни, яким тоді був Ленінград, найреальніше завершити

свою освіту і почати здійснення мрії.

За клопотанням одеського відділення російського Товариства аматорів світознавства, підписаним

головою професором Тимченком, Наркомосвіти України видав мені відрядження в

Ленінградський університет на фізико-математичний факультет. Заїхавши в Харків за

відрядженням і до Москви, аби відзначити її в постійному представництві України, пізнім літом

1925 р. я прибув до Ленінграду.


ВИ НІБИ НЕ РАЗ ЛІТАЛИ В КОСМОС, з листів В. Глушка К. Ціолковському

16.10.1923 р.

Ваш лист і потім книги я одержав 16 і 17 жовтня ц/року. Усі брошури більш-менш гарні...

«Поза Землею» дуже і дуже гарна книга, вона реально представляє всю картину міжпланетної

подорожі. Кожен рядок, кожна фраза дихає, можна сказати, майже ідеальною правильністю. Всі

утруднення Ви вирішуєте за допомогою фізики і механіки, а не обходите їх, як це звичайно

робиться майже у всіх книгах. Ви передбачили всі випадки міжпланетного сполучення, ніби самі

не раз літали в космос...

10.03.1924 р.

Щодо того, наскільки я цікавлюся міжпланетними сполученнями, я Вам скажу тільки те, що це є

моїм ідеалом і метою мого життя, яке я хочу присвятити цій великій справі.

Уже три роки я кожну вільну хвилину віддаю цьому.


ПРИЗНАЧИТИ ГОЛОВНИМ, з наказу міністра авіаційної промисловості СРСР М. Хрунічева

З метою освоєння двигуна А-4, створення і подальшого розвитку рідинних двигунів для ракет

далекого радіусу дії НАКАЗУЮ:

…2.Перебазувати… з заводу №16 на завод №456 з особовим складом за списком головного

конструктора тов. Глушко…

3. Призначити головним конструктором конструкторського бюро заводу №456 тов. Глушко В. П.


ЙОГО ПОВЕДІНКА ПОВЕДІНКА НЕ РАДЯНСЬКОГО ІНЖЕНЕРА, з виказу С. Ядушкіна

Треба, товариші, визнати поведінку Глушка ненормальною як радянського інженера.

…Глушко був під великим заступництвом ворога народу Лангемака, що дає нам підставу

насторожитися… Якщо Глушко не перебудується, то ми повинні поставити питання про нього з

усією більшовицькою відповідальністю.


СЛІДЧІ ЗАСТОСОВУВАЛИ ФІЗИЧНУ СИЛУ, з листа В. Глушка Й. Сталінові

Прошу Вашого розпорядження на перегляд моєї справи, доручивши його новому слідчому, тому

що форма допиту, якому я піддався, носила характер морального і фізичного примусу, в результаті

чого мною були дані показання, котрі не відповідають дійсності.

Прошу не тягнути з переглядом моєї справи (№ 18102), забезпечивши нормальний метод слідства, тому що я сиджу у в’язниці вже 7 місяців.


ДВИГУН У МІЛЬЯРД КІНСЬКИХ СИЛ – НЕ ФАНТАСТИКА, з статті В. Сандула «Мрійник з

Одеси»

Майже шістдесят років життя віддав Валентин Глушко ракетам і космосу. Все, що зроблено ним

у різні роки, стало віхами в історії техніки. …Результати вражаючі, але парадокс в тому, що кілька

десятиліть в жодній енциклопедії, навіть в такій, як «Космонавтика», про нього ви не знайдете

жодного слова. Ніби й не існувало такої людини.

Пояснюється це тим, що його розробки були пов’язані з обороною. Сам конструктор Валентин

Петрович ставився до цього спокійно, навіть байдуже. А інколи заявляв: «Та хіба я один це

робив? Занадто шкідливо перебільшувати свій внесок»

…Навесні 1921 року Валентин ознайомився з творами Жюля Верна, які його доводили до

потрясіння: «Під час читання у мене перехоплювало подих, серце калатало. Я був щасливим.

Стало зрозуміло, що здійсненню цих зачарованих польотів і повинен присвятити своє життя без

залишку…»

…У травні 1929 року у Ленінграді на квартиру керівника газодинамічної лабораторії Миколи

Тихомирова прийшов юнак, який вчився на фізико-математичному факультеті державного

університету. Це і був Валентин Глушко. Він запропонував проект незвичного космічного

корабля-гелікоптера. Оригінальна пропозиція настільки сподобалася Миколі Івановичу, що вчений

запросив винахідника на роботу до газодинамічної лабораторії, яка підпорядковувалася

військовому науково-дослідному комітету при Реввійськраді країни. 15 травня Валентин став

співробітником ГДЛ.

…У ракетній техніці того часу майже все було незвичним. Але те, що задумав вчорашній студент з

України, здавалося воістину дивним. Він загорівся бажанням створити принципово новий

ракетний двигун – електричний. У 1929-1930 роках експериментує з електротермічними

двигунами, розробляє проект космічного корабля геліоракетоплана, шукає ефективне паливо.

…Роботи ці привертають увагу начальника озброєнь РСЧА Михайла Тухачевського. 16 травня він

представляє В. Молотову проект постанови про створення першого в світі Ракетного науково-

дослідного інституту.

…До останнього подиху наш земляк залишався великим мрійником: «Я переконаний, що

створення ракетних двигунів потужністю у мільярд кінських сил буде здійснено вже в цьому

столітті».


БАТЬКА ЗГНОЇЛИ ЗА НАКАЗОМ ГОРБАЧОВА, з інтерв’ю О. Глушка С. Павловій

Коли до влади прийшов Горбачов, батько йому повірив. Проте саме люди Горбачова його й

довели. За наказом Генсека батька згноїли в лікарні.

...А після смерті розпочалося очорнення імені...