Гамов Георгий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

смокінг.

…Ну, все.

Уклін Ніні й Марусі.

ОБЕЗСМЕРТИВ СВОЄ ІМ’Я, з оцінки діяльності Г. Гамова Й. Шкловським

Я вважаю Г. А. Гамова, мабуть, найбільшим російським фізиком ХХ століття. Врешті-решт, від

ученого залишаються лише конкретні результати його праці. Застосовуючи футбольну аналогію, мають реальне значення не витончені хитрощі і дріблінг, а забиті голи. У цьому – жорстокість

науки.

Гамов обезсмертив своє ім’я трьома видатними «голами»:

1) теорією аlpha-розпаду, більш загальний – «підбар’єрними» процесами (1928);

2) теорією «гарячого Всесвіту» і, як наслідок її, – прогнозом реліктового випромінювання (1948), виявлення якого в 1965 р. ознаменувало собою новий етап в космології;

3) відкриттям феномена генетичного коду (1953) – фундаменту сучасної біології.

Звичайно, Гамов – неповерненець... Проте чи можемо ми уявити музичну культуру Росії ХХ

століття без імен Шаляпіна і Рахманінова?

«ТРИВИМІРНА» ЛЮДИНА, з книги С. Улама «Пригоди математика»

У ньому не було нічого від бездушного сухаря. Воістину «тривимірна» людина, він випромінював

енергію, був повний життя і дуже небайдужий до розкішної їжі, любив анекдоти і підступні жарти, яким міг віддаватися, не знаючи міри...

Було дивно спостерігати, як на тих складних рівнях, на яких нами застосовувалася математика, він

міг заходити так далеко у використанні інтуїтивних образів і аналогій, черпаючи їх з історичних і

навіть художніх зіставлень...

Будучи стовідсотковим керуючись своїм разюче непогрішним інстинктам, запропонував кілька

ідей про те, як насправді діє генетичний код...

Усім його письмовим працям притаманний природний потік ідей, простий, позбавлений

пишномовності, легкий, ні в якому разі не громіздкий, цікавий, але ніколи не фривольний стиль.

Він писав легко, швидко...

НЕ РАДЯНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ, з дослідження С. Земляного «З чим ще буває сумісний

російський геній»

Головна складність для нього спершу полягала в тому, що він ніколи не був і так ніколи не став

«радянським хлопцем»... Зовсім не радянським було його соціальне походження: по лінії батька

він був потомственим дворянином із древнього роду; а матері належав до південноруського

духівництва. Дід по батьку був полковником царської армії, командуючим Кишинівським

військовим округом; дід по матері –митрополитом, настоятелем Одеського собору; його батько

Антон Михайлович – статським радником, викладачем російської мови і літератури в одеських

гімназіях і реальних училищах; мати Олександра Арсеніївна Лебединцева викладала історію і

географію в одеській жіночій гімназії.

Незрівнянно типовішим Гамов був в іншому плані – першим живим втіленням у нашій країні

інтелектуала нової формації... Не без кокетства він у січні 1932 року в графі особового листка про

знання іноземних мов написав: «Читає і переводить зі словником – давньоєгипетський, читає і

може порозумітися – французький, володіє вільно – німецький, англійський, датський».

Нехарактерними для «радянських хлопців» були й відверто елітарні культурні запити Георгія

Гамова, які можна тоді було назвати «занепадницькими».

…Здається, у джентльменському наборі не вистачало тільки двох речей: джазу і Хемінгуея?

Невірно. Джаз теж був, хоча Хемінгуей – ще ні. Групка чи секта студентів... і осіб жіночої статі, які згуртувалися навколо Гамова в Ленінградському університеті, йменувала себе «джаз-бандом».

Саме цей «джаз-банд» винайшов багато нових форм спілкування, котрі одержали широке

поширення в інтелігентських компаніях 60-х і наступних років: «поведеність» на всьому

космополітичному, включаючи закордонні прізвиська членів групи – Джонні, Дау, Димус, Абат; безупинна демонстрація ерудиції і паради дотепності; видання рукописного журналу «Покидьки

фізики» і т.п.

…В неписаному статуті «джаз-банду» один з головних пунктів наступний: не бути знаменитим

негарно. Навпаки, прославитися – це стильно. Отож, Гамов був приречений стати знаменитим, аби

залишитися вірним стилю «джаз-банду».

…Гамов одержав чергове запрошення за кордон, цього разу – на Міжнародний Сольвеївський

конгрес з ядерної фізики, який мав відбутися в Брюсселі в жовтні 1933 року. За те, щоб Гамова

випустили з СРСР, особисто клопотав Поль Ланжевен, до чийого голосу в Радянській Росії тоді ще

сильно прислухалися. І такий дозвіл був отриманий!

…Та цього Гамову здалося мало: він зажадав, щоб закордонний паспорт видали і його