Майкова (Калита) Екатерина [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

жадібною цікавістю вдивлялася в нових для неї людей, вслухувалася в їх

розмови, запам’ятовувала їх характерні риси. Її теж помітили й оточили поклонінням.

Особливо залицявся до неї Гончаров; проводив біля неї цілі вечори і любив слухати її

спів. Кожного разу, буваючи у Майкових, він неодмінно усаджував Катерину Павлівну за

фортепіано і просив заспівати популярну тоді арію з опери «Норма» – Casta diva. Цю ж

саму арію співає у нього Ольга в «Обломові»; і скільки болісної туги вкладено

письменником в опис того враження, як спів Ольги впливав на Обломова.

Очевидно, з цією арією у Гончарова були пов’язані глибокі особисті переживання.

НІЧ, ПОВНА МЛИ, з нарису К. Трубіциної «Урвище Катерини Майкової»

«Що це за ніжне, невловиме створення! ...мерехтіння і таємниця, мов ніч – повна мли і

леліток, краси і дивини», – це одна з перших характеристик Вірочки в романі «Урвище»

Івана Олександровича Гончарова. Вся подальша розповідь однозначно свідчить про те, що

вона – улюблена героїня письменника. У реальному житті Вірочку звали Катерина

Павлівна Майкова (у дівоцтві – Калита).

...Приморський бульвар, який оточує готель «Приморський», мабуть, одне з найчудовіших

і улюбленіших місць прогулянок і у сочинців, і у приїжджих. ...1888 року тут, неподалік

від урвища, побудувала невеликий дерев’яний будинок, поселилася і прожила до кінця

своїх днів справжнісінька героїня справжнісінького роману. Притому одного з кращих

романів другої половини XIX століття – роману Івана Гончарова «Урвище».

...Катерина Павлівна мала винятковий, надзвичайно незалежний розум. Саме її думки,

далекі від ідеалів сім’ї Майкових, вразили уяву І. Гончарова – і своєю віддаленістю від

вишуканого середовища, і своїм змістом. Він наділив рисами Майкової Ольгу в романі

«Обломов», а Вірочка з романа «Урвище» – це вже цілком і повністю Катерина Павлівна –

її переконання, вислови, образ думок.

МАЛА ЩЕ ОДНУ ДИТИНУ, з книги В. Старка «Дворянська родина»

Про третього з синів Олександра Івановича Старка – Олександра Олександровича можна

прочитати статтю в енциклопедії Брокгауза і Ефрона. Закінчивши в 1868 р. Петербурзький

землеробський інститут, все життя «він вивчав шкідливих, особливо лісових комах і

прослідкував життя багатьох комах, про шкоду яких до того часу нічого не було відомо».

У 1878 р. О. О. Старк став керівником маєтків вел. кн. Костянтина Миколайовича, сина

Миколи I, на Кавказі. Там у нього було унікальне поле діяльності з вивчення фауни

альпійської зони Західного Кавказу. Він відкрив понад сто двадцять нових видів комах.

Оселившись на Кавказі, в маєтку Уч-Дере, подарованому йому Костянтином

Миколайовичем, О. О. Старк розширив його і привів в зразковий стан.

На початку 1870-х рр. в його маєтку поселилася Катерина Павлівна Майкова, вроджена

Калита. Давній друг І. Гончарова, вона послужила прототипом Ольги Іллінської в

«Обломові» і Віри в «Крутоярі», як, втім, і дружини Леонтія Козлова в тому ж романі.

Прихильниця Чернишевського, жіночої емансипації, вона ще 1866 року пішла від чоловіка

до вчителя своїх дітей Ф. Любимова, семінариста, «вічного студента». У 1869 р. приїхала

з ним в Сочі, де вони увійшли до комуни у дусі фаланстерів зі сну Віри Павлівни М.

Чернишевського.

Поступово загинула ідея прожитку плодами рук своїх, до того не пристосованих.

Любимов абсолютно опустився, перестав читати і почав пиячити.

Тоді-то Катерина Павлівна і залишила його, ставши цивільною дружиною О. О. Старка,

проте незабаром розлучилася й з ним, купила невелику ділянку поряд, де й прожила до

своєї смерті в 1920 р.

І хоча К. П. Майковій присвячені навіть спеціальні дослідження, ніде не згадується, що,

крім трьох дітей від Майкова і сина від Любимова, вона мала ще й дитину від О. Старка –

Едуарда, турботи про виховання якого узяв на себе батько. До часу, коли подружжя

розлучилося, йому виповнилося чотирнадцять років.

…Едуард, закінчивши історико-філологічний факультет Петербурзького університету,

став відомим театральним критиком. Прихильник Р. Вагнера, він узяв собі псевдонім

«Зігфрид». Разом з бароном Дрізеном і Єврєїновим він виступив ініціатором створення

«Старовинного театру», який проіснував в Петербурзі один сезон, – 1907/08 р. Мета його

– відтворення театральних видовищ різних епох.

Е. Старк – автор книг «Старовинний театр» (1911), «Шаляпін» (1915), «Цар російського

сміху» (1916), «Петербурзька

--">

Пожертвовать