Иванов-Козельский Митрофан [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

- Иванов-Козельский Митрофан [Справочник-даджест] 21 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

«скажений успіх» у публіки і коли ім’я його стало знаменитим по

всій Росії.

...Іванову-Козельському доводилося грати в прекрасних провінційних трупах з чудовим

складом; але з роками він все визначеніше вважав за краще виступати в низькопробному

оточенні, аби яскравіше виділятися самому, – доля всіх «гастролерів». В результаті у грі

його дуже швидко почав з’являтися наліт «штампу». Він виправдовував своє

«гастролерство» тим, що йому постійно потрібна нова публіка для «освіження» таланту.

Але безперервний калейдоскоп галасливого успіху став для нього фатальним.

...Саме у цьому слід шукати причину глибокої незадоволеності, яка з кожним роком все

наполегливіше переслідувала Іванова-Козельського. «Скільки моральних і соціальних

питань порушувала гра цього незрівнянного артиста! – згадував очевидець. – Всією

істотою своєю, у виголошених зі сцени пристрасних, викривальних тирадах, прагнув він

до знищення суспільних хвороб».

...Самота народжувала в ньому тугу, відчуття внутрішньої спустошеності, що привело до

шаленої гульні, наростаючої огиди дотеатрального мистецтва, яке він колись так

пристрасно любив, до відчаю, невтішних сліз, убогості і, нарешті, до кімнати з ґратами на

вікнах в божевільні.

Матеріальне становище його було відчайдушним. «Мій статок, – писав він у листі, – такий

жахливий, що єдине щастя, про яке я ледве смію мріяти, це мати притулок в богадільні».

Йому на допомогу прийшла М. Г. Савіна, і Козельського поселили в петербурзькому

притулку для старих артистів Російського театрального товариства. Потім його перевели

до психіатричної лікарні під Петербургом. Доживаючи тут останні дні, він жодного разу

не згадав про театр.


Я ПОСЕРЕДИНІ, ВСЕ ІНШЕ – НЕ ВАЖЛИВО, анекдот

Якось М. Іванова-Козельського керівництво провінційного театру, в якому він мав грати

головну роль, попрохали окреслити основні мізансцени, аби інші виконавці могли

прорепетирувати і підготуватися до його приїзду.

Знаменитий актор відповідав телеграмою: «Мізансцена ясна, я – посередині, все інше – не

важливо».