Гессен Борис [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

вони

відбулися одночасно, якщо світлові сигнали, пущені з А і В, досягли спостерігача С в один момент

часу. Це визначення поняття одночасності Ейнштейн зберігає також і для того випадку, коли

крапки А та У рухаються відносно спостерігача. І саме тому події, які будуть уявлятися

одночасними для спостерігача, котрий рухається, нерухомий спостерігач буде вважати

неодночасними.

АВТОРИТЕТНІ ЖУРНАЛИ ЦИТУЮТЬ ДОНИНІ, з статті Л. Грехема «Соціально-політичний

контекст доповіді Б. М. Гессена про Ньютона»

Чи варто доводити, що доповідь про І. Ньютона, зроблений радянським вченим Борисом

Гессеном в 1931 р. на II Міжнародному конгресі з історії науки в Лондоні, є за масштабами свого

впливу одним з найважливіших повідомлень, які хоч колись звучали в аудиторії істориків науки?

...Про те, що ця доповідь одержала «постійне місце проживання» в історії розвитку історії науки,

говорить і той факт, що навіть в наші дні авторитетні журнали і довідкові видання в цій галузі

продовжують її згадувати.

...Спроба тлумачити фізику Ньютона, виходячи з соціального, політичного і економічного

контексту Англії XVII ст. (незважаючи на те, що сучасні дослідники творчості Ньютона знаходять

її неадекватною), була справді піонерною роботою. ...Є неабияка частка іронії в тому, що

прихильники радикального крила в історії науки, які піддали своїх старомодних колег різкій

критиці за їх погляд на фізику Ньютона, як на щось таке, що «з неба звалилося» (за словами

Енгельса), самі сприйняли доповідь Гессена саме так, немов він «звалився з московського неба».

НЬЮТОН НЕ БУВ ГЕНІЛЬНИМ, з розвідки М. Прохорова «Соціологія пізнання»

«Батько» історії науки Джордж Сартон вважав прогресивним виключно природні науки.

Перший поворот від цієї точки зору відбувся в 1931 р. на науково-історичній конференції в

Лондоні. Там була присутня радянська делегація на чолі з Борисом Гессеном. Ця група

уособлювала протилежний погляд на історію. Позитивістському «інтерналізму» вони

протиставляли «екстерналізм» (причини наукового розвитку – в зовнішніх чинниках, таких як

економіка і суспільство).

Гессен екстраполював ці погляди на роботи Ньютона (особливо на «Прінсіпію») і запропонував

спірну тезу про те, що Ньютон зовсім не був такий геніальний, як стверджують.

Що привело Ньютона до теоретичних формулювань? Відповідь: практичні проблеми суспільства

того часу, які вимагали вирішення. Якби не Ньютон, то хтось інший.

Це украй спрощена, вульгарно-марксистська пояснювальна модель. Однак вона виявилася

плідною. Багато істориків стали орієнтуватися на історичний матеріалізм, наперекір

соціоісторичному контексту, в якому існувала наука.

СХИЛЯННЯ БЕЗ АНАЛІЗУ, з книги Г. Горєліка «Чи вчить нас історія науки?»

У статтях Гессена не знайдеш ні пострілів, ні нищівних ударів по ідейних опонентах і їх

розпинання на ганебних стовпах. Він досить стримано користувався хвацьким діалектом,

настільки популярним тоді в діалектичних матеріалістів. Не випадково товариші-марксисти в 1931

році критикували його: «У числі продукції т. Гессена «теоретико-імовірнісне обґрунтування

ергодичної гіпотези» ... і ін. – ці статті далекі від актуальних завдань партії.

Є підстави думати, що Гессен раніше багатьох інших зрозумів, чим пахне в партії й країні –

відразу після вбивства Кірова.

А ставлення Гессена до нової фізики ясно видно з такого обвинувачення: «У т. Гессена ми бачимо

у всіх його роботах одну лінію – схиляння перед буржуазними вченими, як перед образами...

Загальна основа його помилок – це схиляння перед модними теоріями без їхнього аналізу й

критики».

Дуже істотно, що у виборі об’єктів схиляння Гессену було з кого брати приклад. Це, насамперед,

його друг по гімназії й навчанню в Единбурзі І. Є. Тамм і вчитель його друга – Л. І. Мандельштам.

До обох Гессен ставився з глибокою повагою і як директор НДІФ МДУ робив – і зробив – все

можливе, аби відгородити наукове й педагогічне життя школи Мандельштама від соціальних

стихій, які вирували в МДУ.

Усього за кілька років керівництва Гессена школа Мандельштама встигла розквітнути; її

зусиллями значно виріс загальний рівень московської фізики. У цій школі вчилися й працювали

найбільші радянські фізики…

А до появи Гессена в МДУ, за виразом О. Андронова (тоді ще аспіранта): «проф. Мандельштама

тримали в абсолютно чорному тілі».

…Для історії науки