Гальперин-Каменский Илья [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

конвенції з авторського права,

укладеній 9 вересня 1886 р. і яка об’єднувала до 1894 р. основні держави Європи.

Питання про російсько-французьку літературну конвенцію так і залишилося відкритим і

було відновлене лише в 1902-1903 рр.

ПЕРЕКЛАВ НАЙШКІДЛИВІШЕ З ВИДАНЬ, з статті М. Злобіної «Версія Кестлера:

книга і життя»

Трактат «Царство Боже всередині вас» писався з невеликими перервами близько трьох

років. До 1891 р. були написані перші розділи, а в 1891-1892 рр. Автор взяв дієву участь в

допомозі голодуючим, і робота була припинена.

...Один випадок справив на письменника сильну дію: 9 вересня 1892 р. він їхав залізницею

і його потяг зустрівся з іншим, в якому під командуванням тульського губернатора

пересувався каральний загін для приборкування селян села Бобрики, які не дали рубати

ліс поміщикові графові Бобринському. Ця історія увійшла до останнього XII розділу.

Рукопис перших одинадцяти розділів був надісланий перекладачці Ізабеллі Гапгуд до

Америки. А пізніше через свого знайомого художника Касаткіна, що виїжджав за кордон,

– перекладачам Р. Левенфельду до Берліна та І. Гальперіну-Камінському до Парижа.

В кінці жовтня 1893 р. з’явилося перше видання «Le sabut est en vous» в Парижі, у

видавництві «Perrin et C°» в перекладі Гальперіна-Камінського, яке тут же було

заборонено для ввезення до Росії.

...Російська цензура французьке видання зустріла тихо, проте вороже, а пізніше назвала

найшкідливішою книгою. Після випуску її стали у величезній кількості примірників

розповсюджуватися Росією в гектографічному і машинописному вигляді.

У архіві Головного управління у справах друку зберігся секретний циркуляр Е.

Феоктистова від 18 травня 1894 р. № 1829: для «запровадити пильний таємний нагляд за

всіма друкарнями, літографіями і особами, що мають друкарські машинки».

ДОЛЯ АРХІВУ – НЕ ВІДОМА, з статті О. Попова «Російське зарубіжжя і зарубіжна

архівна росика»

Донька І. Д. Гальперіна-Камінського, відомого видавця і перекладача російської

літератури у Франції, К. І. Растрепо-Макія передала до Російського державного архіву

літератури та мистецтва 20 листів П. Віардо, велику кількість фотографій.

Вона планувала також, згідно заповіту свого батька, передати до Росії його архів. У архіві

Гальперіна-Камінського перебувала велика кількість автографів І. С. Тургенєва, Л. М.

Толстого, П. І. Чайковського, І. Ю. Рєпіна, А. П. Чехова, Е. Золя й ін. Крім того, у

Растрепо-Макії було 15 картин І. Ю. Рєпіна.

На жаль, з не встановлених причин архів І. Д. Гальперіна-Камінського до Росії не

надійшов.

ПАРАЗИТ ГАЛЬПЕРІН, з книги Л. Тихомирова «Тіні минулого»

У Парижі завжди була купка молоді – студентів (особливо студенток) і різного роду нових

емігрантів, – і ці всі щиро тягнулися до Лаврова, чекали від нього учення, повчання і

оточували його щирою пошаною доти, доки його не вивчали. Вічна історія була у

студентів: походить-походить до Лаврова і теж втрачає пошану, в гріш не ставить. Але в

цей час набиралися нові, ще не досвідчені, так що Лавров залишався вічно «оточеним».

Зрештою, біля нього завжди була купа людей з інтересу. Такі паразити, як Гальперін

(Камінській) або Ашкеназі (Мішель Делін), приходили ...за даними для своїх статей до

французьких журналів. Усі, хто живився кореспонденціями в російські газети, ходили до

Лаврова за темами, тому що він стежив за закордонним життям і літературою. Ходили до

нього і за грошима, тому що у Лаврова вони завжди водилися і давав він їх дуже легко і

охоче.