ВОЙТОЛОВСЬКИЙ Лев Наумович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.
Лікар, журналіст, публіцист, літературознавець. Криптонім – Л.В.
З міщанської родини.
Народився 17 (29) лютого 1876 р. в с. Старому Пирятинського повіту Полтавської губернії
Російської імперії (нині – Яготинський район Київської області України).
Помер 17 листопада 1941 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Закінчив 1-у київську гімназію (1893), навчався в Київському університеті (1893-1897),
однак за участь у студентському страйку був виключений та висланий до Харкова. Там
продовжив освіту, закінчивши медичний факультет Харківського університету (1900). На-
вчався на філологічному факультеті Новоросійського університету (1904), але був
мобілізований на фронт.
В якості лікаря В. пройшов три війни: російсько-японську (1904-1905), першу світову
(1914-1918) та радянську громадянську (1918-1920). В останній зазнав контузії, внаслідок
якої втратив зір.
Працював в київській клініці душевнохворих (з 1905), редактором відділу літератури газе-
ти «Київська думка» (1907).
Друкувався в газетах «Київські відгуки», «Київська думка», «День», журналах «Друг на-
роду», «Правда», «Сучасний світ».
Як літератор дебютував статтею газеті «Київські відгуки» (поч. 1900-х).
Потім настала черга доробків: «Роль відчуття в колективній психології» (1904), збірників
нарисів «Японія та японці» (1906) та «Начерки психології колективізму» (1909), двотом-
ної «Історії руської літератури XIX та XX ст.» (1926-1928), спогадів «Слідами війни»
(1931).
Видрукував низку книг з психології колективізму.
Серед друзів та близьких знайомих В. – І. Бунін, М. Горький, Д. Бєдний, О. Боровський, Л.
Сейфуліна, О. Мандельштам, Д. Заславський, М. Морозов, А. Луначарський, С. Вольський
та ін.
***
ГЛИБОКА КРИЗА
, з літературного кредо Л. Войтоловського
Російське мистецтво переживає глибоку кризу, обумовлену кризою соціальною і
політичною.
НЕ ДАСИ РАДИ, з фронтових нотаток Л. Войтоловського
– Хіба з німцями так важко воювати?
– Важко, – відповідає хор голосів.
– Міцний народ.
– Хитрий надзвичайно.
– Хитріший хитрого. Його не зіб’єш.
– З австрійцем легше воювати?
– Так, з ним трохи легше. Він лякливий. Зараз в полон здається.
– ...Німчура – той лютий. Хитрий. Сильний. З ним не даси ради.
ТРУПИ ВІДКИДАЙТЕ УБІК, з книги Л. Войтоловського «Слідами війни»
Брехня офіційна й газетна опанувала всіма розумами і вчинками.
І ще одна особливість цієї породи, яку на фронті охрестили назвою «Тилова сволота»:
вона вдається до якогось стихійного розгулу. Тил стає постачальником і розплідником
небувалої, масової проституції.
Вчорашній день я провів в Бистржіцах, де 800 здоровенних артилеристів з ранку до ночі
азартно грають в карти, бенкетують і ганяються за сільськими бабами. Увечері я
спостерігав цікаву картину.
Солдати поверталися з лазні. На артилерійських возах поряд із загорілими легінями сиділи
червоні, розпарені баби. ...Вони сиділи живописними парами в позах, які не залишають ані
найменших сумнівів.
Питаю наших артилеристів:
– Ви вже тут, здається, повінчатися встигли?
Браві, кряжисті, вони випинають груди і відповідають, крутячи вуси:
– А що нас не любити? Чим погані?
– Людині здоровій без баби тягаря тутешньою не підняти.
– Всяка баба ласку любить; хоч наша, хоч полька; всяку бабу шкодувати треба.
– Спершу ви, – говорю я, – за вами інші, треті, четверті, так до кінця війни: хто на постій
прийде, той і буде бабиним посібником.
– Кому охота – нехай, – сміється Млинцов. – Баба не мило: не змилиться..
...Коли я повернувся на вокзал, то наткнувся на страшне видовище: вся платформа кишіла
пораненими. Їх тільки що вивантажили з вагонів, і вони валялися на голій цементній
підлозі. Валялися, борсалися і викрикували незрозумілі слова. У багатьох судорожно
стукали зуби; змучені очі; сіро-попелясті обличчя. Більшість з них не могла самостійно
пересуватися.
Вони відчували неймовірні муки, і, хватаючи за ноги санітарів, зверталися до них з
благаннями і скаргами. Декілька лікарів у халатах носилися з криками платформою і з
відчаєм повторювали:
– Ну що робити? Що робити?
Последние комментарии
6 часов 9 минут назад
6 часов 17 минут назад
6 часов 45 минут назад
6 часов 49 минут назад
6 часов 50 минут назад
6 часов 57 минут назад